Гібридна війна сьогодні охоплює не лише традиційні сфери воєнного протистояння, а й інформаційний, когнітивний та кіберпростори, де відбувається боротьба за контроль над даними, свідомістю та технологічними ресурсами. Саме у цьому контексті варто розглядати гібридний (асиметричний) вимір кібервійн на геополітичному рівні.
Враховуючи надзвичайно прихований характер агресивних дій у кіберпросторі, а також генерації у цьому просторі маніпулятивно підступного змісту спеціальних медіапродуктів, наразі кіберпростір є базовою платформою для забезпечення реалізації гібридних воєнних дій. Водночас для виконання завдань у кіберпросторі, що мають воєнний характер, все активніше діють відповідні підрозділи збройних сил та спецслужб провідних держав світу. Крім того, у контексті впровадження на державному рівні у секторі безпеки і оборони сучасних інформаційних технологій, передусім створення єдиної автоматизованої системи управління збройними силами держави, інших інформаційних систем загальної національної інформаційної інфраструктури, оборона держави також стає уразливішою до кібератак на військові об’єкти інформаційно-забезпечувальної діяльності. З цих причин, а також в умовах, що склалися останніми роками, виникла загальнодержавна проблема забезпечення кібероборони як одного з необхідних механізмів протидії гібридним загрозам та агресії у кіберпросторі, у тому числі протидії розгортанню кібервійн.
Кібернетичною війною називають комплекс технічних та організаційно-технологічних заходів у межах стратегії гібридної війни, що спрямований на здобуття переваги в інформаційних мережах та кіберпросторі або виведення їх з ладу для підриву дієздатності держави-супротивника. Кібервійна тісно пов’язана з інформаційним протиборством, мережевоцентричним міждержавним протиборством як одним з провідних проявів гібридної війни (сюди ж фахівці відносять інформаційні дії, психологічні акції та кібератаки, направлені як на структурні технічні компоненти держави, так і на свідомість її громадян). На сьогодні кібервійни стали складовою сучасного військового міждержавного гібридного протистояння.
Агресія в кіберпросторі є вкрай небезпечною складовою гібридної війни. Наприклад, як наголосив у квітні 2024 р. голова Національного центру з контррозвідки та безпеки США (NCSC) Майкл Кейсі, масштаб іноземних шпигунських операцій, кібератак і економічного шпигунства проти США — «вражаючий і жахливий». Зокрема, США постають перед значною кількістю безпекових загроз, пов’язаних зі шпигунством і кібератаками з боку Китаю, Росії, Ірану і Північної Кореї. Заступник генерального секретаря НАТО Мірча Джоане очікує збільшення російських кібератак і дезінформації на тлі виборів у ЄС. Так, він зазначив, що Росія застосує дезінформацію та кібератаки, щоб вплинути на європейські вибори та забезпечити кращі результати політичним силам, які їй вигідні. Ще раніше, у 2016 р., спецслужби США звинуватили вище керівництво РФ в організації кібердиверсій під час виборчої кампанії в США.
У ході кібервійн вчиняються масовані атаки на сайти органів влади і компаній, здійснюється кібершпигунство, ведеться війна у соцмережах, яку розгортають «фабрики тролів» держави-агресора. Так, 16 травня 2016 р. представники спецслужб Німеччини звинуватили російських хакерів у кібератаках на інформаційні сервери влади ФРН. При цьому було наголошено, що з російської сторони може походити й інша серйозна небезпека — диверсії на об’єктах промислової та енергетичної інфраструктури. Стурбованість кібератаками з-за кордону висловив й тодішній голова Федерального відомства із захисту конституції Німеччини Ханс-Георг Маасен: «У кіберпросторі вчиняються гібридні війни і з’являються нові можливості для шпигунства та диверсій».
Поява та застосування широковідомих свого часу шкідливих програм Stuxnet, Flame, Duqu, Gauss, Wiper, Shamoon, Regin та їхніх різновидів стали початком епохи кібервійн. При цьому більшість експертів відносять ці програми до різновидів кіберзброї, яка застосовувалася на державному рівні такими способами:
· Stuxnet — для деструктивного впливу на автоматизовані системи управління комплексом зі збагачення урану в Натанзі (Іран). По суті, Stuxnet став першою цифровою зброєю-вірусом;
· Shamoon — для деструктивного впливу на ключові нафтогазові компанії критичної енергетичної інфраструктури на Близькому Сході (Saudi Aramco, Саудівська Аравія та Ras Gas, Катар);
· Flame, Duqu, Gauss — для організації витоку конфіденційної інформації про критично важливі об’єкти і навіть конкретні установи та персоналії щодо ракетної та ядерної програми Ірану та інших близькосхідних країн;
· Wiper — для видалення конфіденційних даних з комп’ютерів уряду Ірану.
Здійснювати такі кібервійни або, точніше сказати, такі потужні кібероперації під силу лише державним структурам або організаціям, які тісно взаємодіють з державою, причому діють не лише у кіберпросторі, а й здійснюють агентурне прикриття та забезпечення подібних кібердій.
У найближчому майбутньому слід очікувати інших прикладів застосування кіберзброї в ході здійснення кібервійн, можливо навіть більш руйнівного характеру, ніж зазначено вище.
Водночас, попри практичне застосування спеціальних кібероперацій, властивих кібервійнам, на сьогодні теорія міждержавного протистояння під час кібервійни перебуває у стадії становлення та розвитку.
Враховуючи наведені приклади та тенденції, можна виокремити низку фундаментальних положень,що відображають еволюцію уявлень про кібервійни як складову гібридного протистояння.
Отже, кібервійна — це системна сукупність складних процедур і технологій трансформаційного та інформаційного впливу на керівні центри противника, яка тільки на кінцевому етапі — і далеко не завжди — передбачає високоінтенсивне застосування звичайних збройних сил.
Характерними тенденціями сучасних кібервійн є:
1) щораз більша роль кібероперацій у сучасній кібервійні;
2) високий рівень уразливості національних інформаційних інфраструктур, насамперед критичних;
3) ефективність кібершпигунства у глобальному економічному й політичному протистоянні;
4) дії в кіберпросторі мають амбітний прагматичний характер (досягнення глобальної економічної переваги певної держави);
5) кібератаки переважно характеризуються високим рівнем технологічності та результативності щодо проникнення в інформаційно-комунікативні системи з метою збору інформації (тобто мало стосуються інформаційних технологій минулого століття, таких як DDOS-атаки або підміна контенту).
Загалом ключовими положеннями сучасних концепцій здійснення «кібервійни», «інформаційного протиборства», «мережевої війни» є:
· розвідувальна війна заснована на здатності накопичувати й аналізувати практично у реальному часі інформацію різними мовами, що збирається або перехоплюється електронними засобами;
· завдяки кібервійні реалізується потенціал домінування окремих держав у кіберпросторі, постановки перешкод, перехоплення та прослуховування зв’язку супротивника при одночасному захисті аналогічних власних рубежів;
· у процесі проведення міждержавних мережевих атак (Computer Network Attacks) шкідливе програмне забезпечення впроваджується в інформаційні системи держави-супротивника;
· психологічна боротьба або Psyops (Psychological Operations), тобто психологічна війна, полягає у використанні соціальних інформаційних засобів для дестабілізації становища населення та політичної влади держави-супротивника.
Таким чином, на сьогодні концепція кібервійни стає дедалі актуальнішою. Кібервійна передбачає досягнення переваги над противником за допомогою широкого впровадження нових технологій у системах бойового управління та зв’язку і, що особливо важливо, удосконалення організації та управління у військовій сфері.
Більш детально про технології, методи, прояви та інструменти гібридної війни проти держави, суспільства, бізнесу, особистості у книзі компанії Сідкон Cучасні технології гібридної війни.
Враховуючи надзвичайно прихований характер агресивних дій у кіберпросторі, а також генерації у цьому просторі маніпулятивно підступного змісту спеціальних медіапродуктів, наразі кіберпростір є базовою платформою для забезпечення реалізації гібридних воєнних дій. Водночас для виконання завдань у кіберпросторі, що мають воєнний характер, все активніше діють відповідні підрозділи збройних сил та спецслужб провідних держав світу. Крім того, у контексті впровадження на державному рівні у секторі безпеки і оборони сучасних інформаційних технологій, передусім створення єдиної автоматизованої системи управління збройними силами держави, інших інформаційних систем загальної національної інформаційної інфраструктури, оборона держави також стає уразливішою до кібератак на військові об’єкти інформаційно-забезпечувальної діяльності. З цих причин, а також в умовах, що склалися останніми роками, виникла загальнодержавна проблема забезпечення кібероборони як одного з необхідних механізмів протидії гібридним загрозам та агресії у кіберпросторі, у тому числі протидії розгортанню кібервійн.
Кібернетичною війною називають комплекс технічних та організаційно-технологічних заходів у межах стратегії гібридної війни, що спрямований на здобуття переваги в інформаційних мережах та кіберпросторі або виведення їх з ладу для підриву дієздатності держави-супротивника. Кібервійна тісно пов’язана з інформаційним протиборством, мережевоцентричним міждержавним протиборством як одним з провідних проявів гібридної війни (сюди ж фахівці відносять інформаційні дії, психологічні акції та кібератаки, направлені як на структурні технічні компоненти держави, так і на свідомість її громадян). На сьогодні кібервійни стали складовою сучасного військового міждержавного гібридного протистояння.
Агресія в кіберпросторі є вкрай небезпечною складовою гібридної війни. Наприклад, як наголосив у квітні 2024 р. голова Національного центру з контррозвідки та безпеки США (NCSC) Майкл Кейсі, масштаб іноземних шпигунських операцій, кібератак і економічного шпигунства проти США — «вражаючий і жахливий». Зокрема, США постають перед значною кількістю безпекових загроз, пов’язаних зі шпигунством і кібератаками з боку Китаю, Росії, Ірану і Північної Кореї. Заступник генерального секретаря НАТО Мірча Джоане очікує збільшення російських кібератак і дезінформації на тлі виборів у ЄС. Так, він зазначив, що Росія застосує дезінформацію та кібератаки, щоб вплинути на європейські вибори та забезпечити кращі результати політичним силам, які їй вигідні. Ще раніше, у 2016 р., спецслужби США звинуватили вище керівництво РФ в організації кібердиверсій під час виборчої кампанії в США.
У ході кібервійн вчиняються масовані атаки на сайти органів влади і компаній, здійснюється кібершпигунство, ведеться війна у соцмережах, яку розгортають «фабрики тролів» держави-агресора. Так, 16 травня 2016 р. представники спецслужб Німеччини звинуватили російських хакерів у кібератаках на інформаційні сервери влади ФРН. При цьому було наголошено, що з російської сторони може походити й інша серйозна небезпека — диверсії на об’єктах промислової та енергетичної інфраструктури. Стурбованість кібератаками з-за кордону висловив й тодішній голова Федерального відомства із захисту конституції Німеччини Ханс-Георг Маасен: «У кіберпросторі вчиняються гібридні війни і з’являються нові можливості для шпигунства та диверсій».
Поява та застосування широковідомих свого часу шкідливих програм Stuxnet, Flame, Duqu, Gauss, Wiper, Shamoon, Regin та їхніх різновидів стали початком епохи кібервійн. При цьому більшість експертів відносять ці програми до різновидів кіберзброї, яка застосовувалася на державному рівні такими способами:
· Stuxnet — для деструктивного впливу на автоматизовані системи управління комплексом зі збагачення урану в Натанзі (Іран). По суті, Stuxnet став першою цифровою зброєю-вірусом;
· Shamoon — для деструктивного впливу на ключові нафтогазові компанії критичної енергетичної інфраструктури на Близькому Сході (Saudi Aramco, Саудівська Аравія та Ras Gas, Катар);
· Flame, Duqu, Gauss — для організації витоку конфіденційної інформації про критично важливі об’єкти і навіть конкретні установи та персоналії щодо ракетної та ядерної програми Ірану та інших близькосхідних країн;
· Wiper — для видалення конфіденційних даних з комп’ютерів уряду Ірану.
Здійснювати такі кібервійни або, точніше сказати, такі потужні кібероперації під силу лише державним структурам або організаціям, які тісно взаємодіють з державою, причому діють не лише у кіберпросторі, а й здійснюють агентурне прикриття та забезпечення подібних кібердій.
У найближчому майбутньому слід очікувати інших прикладів застосування кіберзброї в ході здійснення кібервійн, можливо навіть більш руйнівного характеру, ніж зазначено вище.
Водночас, попри практичне застосування спеціальних кібероперацій, властивих кібервійнам, на сьогодні теорія міждержавного протистояння під час кібервійни перебуває у стадії становлення та розвитку.
Враховуючи наведені приклади та тенденції, можна виокремити низку фундаментальних положень,що відображають еволюцію уявлень про кібервійни як складову гібридного протистояння.
Отже, кібервійна — це системна сукупність складних процедур і технологій трансформаційного та інформаційного впливу на керівні центри противника, яка тільки на кінцевому етапі — і далеко не завжди — передбачає високоінтенсивне застосування звичайних збройних сил.
Характерними тенденціями сучасних кібервійн є:
1) щораз більша роль кібероперацій у сучасній кібервійні;
2) високий рівень уразливості національних інформаційних інфраструктур, насамперед критичних;
3) ефективність кібершпигунства у глобальному економічному й політичному протистоянні;
4) дії в кіберпросторі мають амбітний прагматичний характер (досягнення глобальної економічної переваги певної держави);
5) кібератаки переважно характеризуються високим рівнем технологічності та результативності щодо проникнення в інформаційно-комунікативні системи з метою збору інформації (тобто мало стосуються інформаційних технологій минулого століття, таких як DDOS-атаки або підміна контенту).
Загалом ключовими положеннями сучасних концепцій здійснення «кібервійни», «інформаційного протиборства», «мережевої війни» є:
· розвідувальна війна заснована на здатності накопичувати й аналізувати практично у реальному часі інформацію різними мовами, що збирається або перехоплюється електронними засобами;
· завдяки кібервійні реалізується потенціал домінування окремих держав у кіберпросторі, постановки перешкод, перехоплення та прослуховування зв’язку супротивника при одночасному захисті аналогічних власних рубежів;
· у процесі проведення міждержавних мережевих атак (Computer Network Attacks) шкідливе програмне забезпечення впроваджується в інформаційні системи держави-супротивника;
· психологічна боротьба або Psyops (Psychological Operations), тобто психологічна війна, полягає у використанні соціальних інформаційних засобів для дестабілізації становища населення та політичної влади держави-супротивника.
Таким чином, на сьогодні концепція кібервійни стає дедалі актуальнішою. Кібервійна передбачає досягнення переваги над противником за допомогою широкого впровадження нових технологій у системах бойового управління та зв’язку і, що особливо важливо, удосконалення організації та управління у військовій сфері.
Більш детально про технології, методи, прояви та інструменти гібридної війни проти держави, суспільства, бізнесу, особистості у книзі компанії Сідкон Cучасні технології гібридної війни.