У сучасних реаліях військова безпека країн може бути забезпечена силами стримування, основу яких становлять стратегічні звичайні бойові сили, і силами, здатними ефективно здійснювати кібервійни. Перші повинні виключити класичні (симетричні) війни, а другі значно послабити, а може, і значно скоротити масштаб атакуючих дій у кіберпросторі.
При цьому, на думку експертів з безпеки, військова політика держав має ґрунтуватися на тому, що необхідно заборонити віроломні методи ведення воєнних дій у кіберпросторі. Багато завдань у цьому напрямі мають реалізовуватись у рамках системи міжнародної інформаційної безпеки з метою зниження ризиків використання інформац́ійно-комун́ікаційних технол́огій (ІКТ) для ворожих дій та актів агресії у кіберпросторі.
Стримування кібервійн, протидія проведенню наступальних кібероперацій неможливо здійснити лише технологічними (технічними) засобами та заходами. Необхідний комплекс дій на політико-дипломатичному, правовому, технологічному та організаційному напрямах.
Замість того, щоб концентрувати увагу на тому, хто виявиться черговим супротивником або де може статися війна, збройні сили повинні зосередитися на методах дій можливого супротивника і, відповідно, розвивати нові можливості для його стримування та поразки.
До перспективних заходів стримування кібервійн слід зарахувати:
· Створення національної системи захисту від кіберзброї;
· Створення системи моніторингу та спільного реагування на виникаючі загрози у сфері вирішення кібервійн, де одним із базових напрямів діяльності має стати протидія деструктивним інформаційним впливам, що виходять як від держав, так і від кібертерористичних та кримінальних структур;
· Створення технічних засобів контролю за дотриманням норм міжнародного права для кіберпростору;
· Створення системи глобального моніторингу всіх подій, що містять юридичні факти зловмисного використання ІКТ;
· Створення єдиної системи реєстрації фактів загрози силою або її застосування, а також кібернападу за допомогою зловмисного використання ІКТ;
· Розробка під егідою міжнародних організацій норм міжнародного права по відношенню до кіберпростору, а також адаптація чинних норм міжнародного права до умов зловмисного використання ІКТ у військових цілях.
Проведення всіх цих заходів повною мірою і в першу чергу є прямим і першорядним обов'язком міжнародних організацій, держав та національних урядів. У той же час стає все очевиднішим той факт, що сьогодні жодна держава не здатна самостійно успішно протистояти сучасним загрозам, що походять з кіберпростору.
Доцільно виробити правила поведінки у кіберконфліктах шляхом можливості застосування Женевських і Гаазьких конвенцій у сучасному кіберпросторі, тобто, необхідно розробити міжнародну нормативно-правову базу для врегулювання конфліктів у кіберпросторі та поширення гуманітарних принципів ведення війни на мережевий простір.
На міжнародному рівні найбільш актуальними питаннями стримування та протидії загрозам у кіберпросторі є досягнення згоди щодо трактування визначень та способів здійснення кібервійн та мережевих центрів – це допоможе ухвалити остаточне рішення щодо застосування існуючого міжнародного права у сфері кіберпростору.
Більш детально про основні концепції, технології та стратегії кібервійн - у книзі компанії Сідкон "Кібервійни, кібертероризм, кіберзлочинність (концепції, стратегії, технології)". Книга присвячена проблемам та перспективам застосування кіберзброї в сучасних мережевих війнах, загрозі застосування штучного інтелекту, теоретико-правовим аспектам кібертероризму, напрямкам та способам використання кіберпростору в терористичних цілях, новим викликам і стратегіям протидії кіберзлочинності.
При цьому, на думку експертів з безпеки, військова політика держав має ґрунтуватися на тому, що необхідно заборонити віроломні методи ведення воєнних дій у кіберпросторі. Багато завдань у цьому напрямі мають реалізовуватись у рамках системи міжнародної інформаційної безпеки з метою зниження ризиків використання інформац́ійно-комун́ікаційних технол́огій (ІКТ) для ворожих дій та актів агресії у кіберпросторі.
Стримування кібервійн, протидія проведенню наступальних кібероперацій неможливо здійснити лише технологічними (технічними) засобами та заходами. Необхідний комплекс дій на політико-дипломатичному, правовому, технологічному та організаційному напрямах.
Замість того, щоб концентрувати увагу на тому, хто виявиться черговим супротивником або де може статися війна, збройні сили повинні зосередитися на методах дій можливого супротивника і, відповідно, розвивати нові можливості для його стримування та поразки.
До перспективних заходів стримування кібервійн слід зарахувати:
· Створення національної системи захисту від кіберзброї;
· Створення системи моніторингу та спільного реагування на виникаючі загрози у сфері вирішення кібервійн, де одним із базових напрямів діяльності має стати протидія деструктивним інформаційним впливам, що виходять як від держав, так і від кібертерористичних та кримінальних структур;
· Створення технічних засобів контролю за дотриманням норм міжнародного права для кіберпростору;
· Створення системи глобального моніторингу всіх подій, що містять юридичні факти зловмисного використання ІКТ;
· Створення єдиної системи реєстрації фактів загрози силою або її застосування, а також кібернападу за допомогою зловмисного використання ІКТ;
· Розробка під егідою міжнародних організацій норм міжнародного права по відношенню до кіберпростору, а також адаптація чинних норм міжнародного права до умов зловмисного використання ІКТ у військових цілях.
Проведення всіх цих заходів повною мірою і в першу чергу є прямим і першорядним обов'язком міжнародних організацій, держав та національних урядів. У той же час стає все очевиднішим той факт, що сьогодні жодна держава не здатна самостійно успішно протистояти сучасним загрозам, що походять з кіберпростору.
Доцільно виробити правила поведінки у кіберконфліктах шляхом можливості застосування Женевських і Гаазьких конвенцій у сучасному кіберпросторі, тобто, необхідно розробити міжнародну нормативно-правову базу для врегулювання конфліктів у кіберпросторі та поширення гуманітарних принципів ведення війни на мережевий простір.
На міжнародному рівні найбільш актуальними питаннями стримування та протидії загрозам у кіберпросторі є досягнення згоди щодо трактування визначень та способів здійснення кібервійн та мережевих центрів – це допоможе ухвалити остаточне рішення щодо застосування існуючого міжнародного права у сфері кіберпростору.
Більш детально про основні концепції, технології та стратегії кібервійн - у книзі компанії Сідкон "Кібервійни, кібертероризм, кіберзлочинність (концепції, стратегії, технології)". Книга присвячена проблемам та перспективам застосування кіберзброї в сучасних мережевих війнах, загрозі застосування штучного інтелекту, теоретико-правовим аспектам кібертероризму, напрямкам та способам використання кіберпростору в терористичних цілях, новим викликам і стратегіям протидії кіберзлочинності.