Закономірний результат інформатизації соціального середовища – розроблення і впровадження інформаційних, цифрових, телекомунікаційних та інших новітніх технологій (у тому числі штучного інтелекту) у правозастосовну практику та судочинство.
При цьому розвиток та впровадження технологій штучного інтелекту у судові системи провідних країн світу сприяли виникненню необхідності виробити єдині принципи і правила їх використання. В результаті у грудні 2018 р. Європейська комісія з питань ефективності правосуддя Ради Європи прийняла Етичну хартію про використання штучного інтелекту у судових системах та їх середовищі (англ. European ethical Charter on the use of Artificial Intelligence in judicial systems and their environment), що стало першим кроком Європейської комісії з питань ефективності правосуддя до сприяння відповідальному використанню штучного інтелекту в Європейській судовій системі відповідно до цінностей Ради Європи.
Цю Етичну хартію розглядають як систему єдиних принципів і правил використання штучного інтелекту в судовій системі, в якій зазначено основні категорії залучення штучного інтелекту в галузь правосуддя, а саме:
Застосовуючи штучний інтелект у судочинстві, необхідно зважати на викладені у зазначеній Етичній хартії принципи використання штучного інтелекту під час здійснення правосуддя:
Ухвалення зазначеної Етичної хартії також врегулювало питання впровадження штучного інтелекту та сприяло трансформуванню інформаційних технологій у правосудді України. Зокрема, питання можливостей розвитку ШІ у правосудді розглядаються у Концепції розвитку штучного інтелекту в Україні, затвердженій Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2020 р. №1556-р.
Так, одним із завдань, передбачених вказаною Концепцією розвитку штучного інтелекту в Україні для правосуддя, є забезпечення «винесення судових рішень у справах незначної складності (за взаємною згодою сторін) на основі результатів аналізу, здійсненого з використанням технологій штучного інтелекту, стану дотримання законодавства та судової практики» .
В Україні впроваджені окремі технології ШІ у сфері правосуддя шляхом створення та функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), Електронного суду, Єдиного реєстру досудових розслідувань тощо.
Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (https://hcj.gov.ua/page/yesits) – це сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи:
Впровадження ЄСІТС передбачає використання електронного цифрового підпису та електронного документообігу.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 р. №1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Зазначене Положення визначає:
Тобто сьогодні у тестовому режимі в Україні функціонують три модулі ЄСІТС: «Електронний кабінет», «Електронний суд» і підсистема відеоконференцзв’язку.
При цьому Головою Верховного Суду України з метою забезпечення належної діяльності судів під час воєнного стану в Україні було прийнято рішення про відтермінування набрання чинності змінами до цього Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в частині визначення особливостей автоматизованого розподілу судових справ та про доопрацювання програмного забезпечення автоматизованої системи документообігу суду.
Загалом виділяються такі модулі ЄСІТС:
До складу ЄСІТС також має увійти система автоматизованого арешту коштів у межах виконавчого провадження, адміністратор якої матиме доступ до інформації Єдиного державного демографічного реєстру.
Власником програмного забезпечення ЄСІТС є держава в особі Державної судової адміністрації України.
Водночас важливо зауважити, що повноцінне впровадження цієї системи є питанням не одного року. Наразі лише в деяких судах працюють окремі модулі ЄСІТС, а електронні позови доводиться дублювати в паперовій формі. Це спричинено низкою проблем воєнного стану в Україні, проте в разі активізації політики уряду щодо цифрової трансформації можна очікувати стрімкого розвитку цієї сфери й підвищення ефективності та прозорості в роботі українських судів. Тому проблеми та перспективи запровадження сучасних цифрових технологій та інструментів штучного інтелекту сьогодні вельми актуальні і потребують подальшого вивчення та практичних кроків у напрямі діджиталізації та цифровізації правосуддя в Україні.
В Україні також впроваджений WINCOURT – модуль автоматичного аналізу на платформі «Суд на долоні» (https://conp.com.ua/about). Він оцінює подібність судових документів, які завантажує користувач, до тих, на основі яких були вже вирішені подібні справи, та надає прогноз стосовно успішності їх розгляду. Verdictum PRO – сервіс з аналогічним функціоналом та спеціалізацією на господарському судочинстві.
Так, «Суд на долоні» – це аналітичний сервіс для пошуку, дослідження та візуалізації судових рішень. Дані з Єдиного державного реєстру судових рішень інтегровані з інформацією з інших відкритих реєстрів. Пошук у сервісі відбувається за всіма реєстрами, при цьому генерується оперативна статистика.
Зараз у сервісі «Суд на долоні»:
Доступ до сервісу «Суд на долоні» дає можливість:
Модуль автоматичного аналізу на платформі «Суд на долоні» – WINCOURT – представляє собою аналізатор судових документів, завдяки якому можна:
Поряд з розглядуваними можливостями впровадження технологій ШІ у судову систему, повномасштабна збройна агресія російської федерації проти України актуалізувала питання про необхідність створення вітчизняної системи військової юстиції. Тому аналіз проблем і перспектив використання штучного інтелекту в правосудді нашої держави з огляду на напрацювання Європейського суду з прав людини свідчить про перспективність запровадження окремих елементів цифровізації в діяльність військової юстиції в умовах війни.
Водночас доволі дискусійним і важливим є питання про те, чи може штучний інтелект замінити суддю. Деякі правники обґрунтовують необхідність застосування штучного інтелекту як кіберсудді тим, що він ухвалюватиме рішення як людина, тільки робитиме це більш швидко, послідовно, непідкупно, неупереджено й об’єктивно. Слід зазначити, що у ст. 6 Конвенції прав людини закріплено право розгляду справ незалежним і безстороннім судом. Проте ані в самій ст. 6, ані в коментарях до неї немає прямої заборони використання штучного інтелекту й не стверджується, що правосуддя має здійснювати лише суддя-людина.
Проте подібні радикальні новації потребують продуманого та виваженого підходу. Запровадження ідеї «кіберсуддів» пов’язано з формалізацією, створенням і пропонуванням відповідних шаблонів у вигляді програм та алгоритмів у судовому процесі. Але з цього приводу вчені вважають, що не варто позбавляти судовий розгляд індивідуальності та професійного мислення людини, оскільки індивідуальність і неповторність судового розгляду конкретного кримінального правопорушення, адміністративного проступку, цивільного спору (з одного боку) і неможливість остаточно типізувати всі можливі ситуації через програми та алгоритми, а також типові судові рішення (з іншого) не дає змоги стверджувати про цілковиту «технологічність» судового процесу, тобто стовідсоткову формалізацію процесу судового розгляду загалом і можливості об’єктивно та законно вирішити всі судові ситуації, зокрема, на базі штучного інтелекту. У цій діяльності вагомим залишається творчий підхід суддів-людей, коли важливішим є вміння адаптувати типові рекомендації до умов конкретного судового провадження, що неможливо без участі й контролю з боку судді-людини.
Системами штучного інтелекту в діяльності органів кримінальної юстиції переважно слід користуватися для розв’язання стандартних завдань. Рішення, отримані в результаті такого розв’язання, можуть мати лише консультативний характер, адже остаточне процесуальне рішення все одно ухвалюватиме уповноважена особа (навіть якщо результат роботи системи штучного інтелекту і відзначатиметься більш високим рівнем якості). До того ж, відповідно до ст. 6 Конвенції прав людини учасника судового процесу потрібно поінформувати зрозумілою мовою про всі процесуальні аспекти, а також про можливості та функції використовуваного штучного інтелекту.
Слід завжди мати на увазі, що складні системи штучного інтелекту також мають певні недоліки, які, зі свого боку, можуть призвести до помилкових рішень суду.
Отже, штучний інтелект не може замінити суддів, однак ніщо не забороняє оптимізувати роботу суду шляхом залучення штучного інтелекту. Штучний інтелект під час здійснення судочинства слід сприймати як своєрідну допомогу для здійснення правосуддя. У цьому випадку технології ШІ, застосовані у судовій системі, має контролювати людина, а не навпаки. При цьому у процесі здійснення правосуддя штучний інтелект має дотримуватися принципів верховенства права, поваги до честі та гідності людини, рівності перед законом і судом, пропорційності, змагальності сторін тощо. Провідна роль штучного інтелекту у здійсненні судочинства – не заміна судді, а лише своєрідна високотехнологічна допомога.
Більш детально про актуальні вектори та проблеми розвитку штучного інтелекту як інструментарію безпеки та інтелектуальної зброї майбутнього - у книзі компанії Сідкон “Штучний інтелект і безпека”. Книга присвячена проблемам розвитку штучного інтелекту як інструментарію безпеки та інтелектуальної зброї майбутнього. У книзі викладені напрацювання практичної спрямованості щодо потенціалу, сучасних трендів та перспектив інтегрування штучного інтелекту у різні сфери господарської діяльності і життєдіяльності суспільства та людини.
При цьому розвиток та впровадження технологій штучного інтелекту у судові системи провідних країн світу сприяли виникненню необхідності виробити єдині принципи і правила їх використання. В результаті у грудні 2018 р. Європейська комісія з питань ефективності правосуддя Ради Європи прийняла Етичну хартію про використання штучного інтелекту у судових системах та їх середовищі (англ. European ethical Charter on the use of Artificial Intelligence in judicial systems and their environment), що стало першим кроком Європейської комісії з питань ефективності правосуддя до сприяння відповідальному використанню штучного інтелекту в Європейській судовій системі відповідно до цінностей Ради Європи.
Цю Етичну хартію розглядають як систему єдиних принципів і правил використання штучного інтелекту в судовій системі, в якій зазначено основні категорії залучення штучного інтелекту в галузь правосуддя, а саме:
- розширені пошукові системи судової практики;
- онлайн-вирішення спорів;
- допомога у складанні позовних заяв;
- прогнозний аналіз;
- категоризація положень норм закону за різними критеріями та виявлення розбіжних або несумісних положень;
- чат-боти для інформування сторін або підтримки їх у судовому розгляді. Наприклад, нещодавно колумбійський суддя Хуан Мануель Паділья у вирішенні справи скористався чат-ботом ChatGPT .
Застосовуючи штучний інтелект у судочинстві, необхідно зважати на викладені у зазначеній Етичній хартії принципи використання штучного інтелекту під час здійснення правосуддя:
- принцип дотримання основних прав людини;
- принцип недискримінації, а саме запобігання будь-якій дискримінації між окремими особами чи групами осіб;
- принцип якості та безпеки щодо обробки судових рішень і даних у безпечному технологічному середовищі;
- принцип «під контролем користувача»;
- принцип прозорості, неупередженості та справедливості.
Ухвалення зазначеної Етичної хартії також врегулювало питання впровадження штучного інтелекту та сприяло трансформуванню інформаційних технологій у правосудді України. Зокрема, питання можливостей розвитку ШІ у правосудді розглядаються у Концепції розвитку штучного інтелекту в Україні, затвердженій Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2020 р. №1556-р.
Так, одним із завдань, передбачених вказаною Концепцією розвитку штучного інтелекту в Україні для правосуддя, є забезпечення «винесення судових рішень у справах незначної складності (за взаємною згодою сторін) на основі результатів аналізу, здійсненого з використанням технологій штучного інтелекту, стану дотримання законодавства та судової практики» .
В Україні впроваджені окремі технології ШІ у сфері правосуддя шляхом створення та функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), Електронного суду, Єдиного реєстру досудових розслідувань тощо.
Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (https://hcj.gov.ua/page/yesits) – це сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи:
- документообіг;
- автоматизований розподіл справ;
- обмін документами між судом та учасниками судового процесу;
- фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції;
- складання оперативної та аналітичної звітності;
- надання інформаційної допомоги суддям;
- автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС.
Впровадження ЄСІТС передбачає використання електронного цифрового підпису та електронного документообігу.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 р. №1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Зазначене Положення визначає:
- порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема підсистем «Електронний кабінет», «Електронний суд» та підсистеми відеоконференцзв’язку;
- порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем;
- особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у складі всіх підсистем (модулів).
Тобто сьогодні у тестовому режимі в Україні функціонують три модулі ЄСІТС: «Електронний кабінет», «Електронний суд» і підсистема відеоконференцзв’язку.
При цьому Головою Верховного Суду України з метою забезпечення належної діяльності судів під час воєнного стану в Україні було прийнято рішення про відтермінування набрання чинності змінами до цього Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в частині визначення особливостей автоматизованого розподілу судових справ та про доопрацювання програмного забезпечення автоматизованої системи документообігу суду.
Загалом виділяються такі модулі ЄСІТС:
- офіційний веб-портал «Судова влада України»;
- Єдиний державний реєстр судових рішень;
- офіційна електронна адреса («Електронний кабінет»);
- єдина підсистема управління фінансово-господарськими процесами;
- єдиний контакт-центр судової влади України;
- «Автоматизований розподіл»;
- «Електронний суд» (https://cabinet.court.gov.ua/login);
- «Судова статистика».
До складу ЄСІТС також має увійти система автоматизованого арешту коштів у межах виконавчого провадження, адміністратор якої матиме доступ до інформації Єдиного державного демографічного реєстру.
Власником програмного забезпечення ЄСІТС є держава в особі Державної судової адміністрації України.
Водночас важливо зауважити, що повноцінне впровадження цієї системи є питанням не одного року. Наразі лише в деяких судах працюють окремі модулі ЄСІТС, а електронні позови доводиться дублювати в паперовій формі. Це спричинено низкою проблем воєнного стану в Україні, проте в разі активізації політики уряду щодо цифрової трансформації можна очікувати стрімкого розвитку цієї сфери й підвищення ефективності та прозорості в роботі українських судів. Тому проблеми та перспективи запровадження сучасних цифрових технологій та інструментів штучного інтелекту сьогодні вельми актуальні і потребують подальшого вивчення та практичних кроків у напрямі діджиталізації та цифровізації правосуддя в Україні.
В Україні також впроваджений WINCOURT – модуль автоматичного аналізу на платформі «Суд на долоні» (https://conp.com.ua/about). Він оцінює подібність судових документів, які завантажує користувач, до тих, на основі яких були вже вирішені подібні справи, та надає прогноз стосовно успішності їх розгляду. Verdictum PRO – сервіс з аналогічним функціоналом та спеціалізацією на господарському судочинстві.
Так, «Суд на долоні» – це аналітичний сервіс для пошуку, дослідження та візуалізації судових рішень. Дані з Єдиного державного реєстру судових рішень інтегровані з інформацією з інших відкритих реєстрів. Пошук у сервісі відбувається за всіма реєстрами, при цьому генерується оперативна статистика.
Зараз у сервісі «Суд на долоні»:
- містяться усі судові рішення, які опубліковані з початку 2018 р.;
- щодня додається 20 тис – 60 тис судових рішень;
- інтегровані 15 реєстрів.
Доступ до сервісу «Суд на долоні» дає можливість:
- здійснювати пошук за очищеними даними. Алгоритми сервісу «Суд на долоні» визначили, що 10-15% інформації не індексується в державних реєстрах через помилки, мимодруки тощо;
- переглядати загальну інформацію про судові рішення у скроченному варіанті;
- переглядати лише резолютивну частину потрібного судового рішення;
- переглядати сторони у справі, не відкриваючи рішення;
- досліджувати справи, де фігурує нерухомість та земельні ділянки;
- налаштовувати грошовий діапазон, який розглядається у справах;
- використовувати законодавство України та рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) як уточнюючий фільтр для пошуку;
- здійснювати пошук за судами, суддями, адвокатами, прокурорами, нотаріусами, арбітражними керуючими, судовими експертами та юридичними особами;
- уточнювати цей пошук за фільтрами у кожній з категорій;
- уточнювати пошуковий запит у судових рішеннях за низкою фільтрів.
Модуль автоматичного аналізу на платформі «Суд на долоні» – WINCOURT – представляє собою аналізатор судових документів, завдяки якому можна:
- завантажити позов, відзив на позов, апеляційну скаргу, судове рішення або будь-який інший документ (у форматах doc, docx, rtf, pdf з оцифрованим шаром);
- отримати прогноз щодо результатів справи;
- отримати документ з виділеними головними даними (юридичні особи, судді, інші учасники судового процесу, законодавство, гроші тощо) та пов’язаною інформацією;
- отримати документ зі статистикою щодо схожих судових рішень;
- отримати рекомендації щодо адвокатів;
- отримати рекомендації щодо законодавства.
Поряд з розглядуваними можливостями впровадження технологій ШІ у судову систему, повномасштабна збройна агресія російської федерації проти України актуалізувала питання про необхідність створення вітчизняної системи військової юстиції. Тому аналіз проблем і перспектив використання штучного інтелекту в правосудді нашої держави з огляду на напрацювання Європейського суду з прав людини свідчить про перспективність запровадження окремих елементів цифровізації в діяльність військової юстиції в умовах війни.
Водночас доволі дискусійним і важливим є питання про те, чи може штучний інтелект замінити суддю. Деякі правники обґрунтовують необхідність застосування штучного інтелекту як кіберсудді тим, що він ухвалюватиме рішення як людина, тільки робитиме це більш швидко, послідовно, непідкупно, неупереджено й об’єктивно. Слід зазначити, що у ст. 6 Конвенції прав людини закріплено право розгляду справ незалежним і безстороннім судом. Проте ані в самій ст. 6, ані в коментарях до неї немає прямої заборони використання штучного інтелекту й не стверджується, що правосуддя має здійснювати лише суддя-людина.
Проте подібні радикальні новації потребують продуманого та виваженого підходу. Запровадження ідеї «кіберсуддів» пов’язано з формалізацією, створенням і пропонуванням відповідних шаблонів у вигляді програм та алгоритмів у судовому процесі. Але з цього приводу вчені вважають, що не варто позбавляти судовий розгляд індивідуальності та професійного мислення людини, оскільки індивідуальність і неповторність судового розгляду конкретного кримінального правопорушення, адміністративного проступку, цивільного спору (з одного боку) і неможливість остаточно типізувати всі можливі ситуації через програми та алгоритми, а також типові судові рішення (з іншого) не дає змоги стверджувати про цілковиту «технологічність» судового процесу, тобто стовідсоткову формалізацію процесу судового розгляду загалом і можливості об’єктивно та законно вирішити всі судові ситуації, зокрема, на базі штучного інтелекту. У цій діяльності вагомим залишається творчий підхід суддів-людей, коли важливішим є вміння адаптувати типові рекомендації до умов конкретного судового провадження, що неможливо без участі й контролю з боку судді-людини.
Системами штучного інтелекту в діяльності органів кримінальної юстиції переважно слід користуватися для розв’язання стандартних завдань. Рішення, отримані в результаті такого розв’язання, можуть мати лише консультативний характер, адже остаточне процесуальне рішення все одно ухвалюватиме уповноважена особа (навіть якщо результат роботи системи штучного інтелекту і відзначатиметься більш високим рівнем якості). До того ж, відповідно до ст. 6 Конвенції прав людини учасника судового процесу потрібно поінформувати зрозумілою мовою про всі процесуальні аспекти, а також про можливості та функції використовуваного штучного інтелекту.
Слід завжди мати на увазі, що складні системи штучного інтелекту також мають певні недоліки, які, зі свого боку, можуть призвести до помилкових рішень суду.
Отже, штучний інтелект не може замінити суддів, однак ніщо не забороняє оптимізувати роботу суду шляхом залучення штучного інтелекту. Штучний інтелект під час здійснення судочинства слід сприймати як своєрідну допомогу для здійснення правосуддя. У цьому випадку технології ШІ, застосовані у судовій системі, має контролювати людина, а не навпаки. При цьому у процесі здійснення правосуддя штучний інтелект має дотримуватися принципів верховенства права, поваги до честі та гідності людини, рівності перед законом і судом, пропорційності, змагальності сторін тощо. Провідна роль штучного інтелекту у здійсненні судочинства – не заміна судді, а лише своєрідна високотехнологічна допомога.
Більш детально про актуальні вектори та проблеми розвитку штучного інтелекту як інструментарію безпеки та інтелектуальної зброї майбутнього - у книзі компанії Сідкон “Штучний інтелект і безпека”. Книга присвячена проблемам розвитку штучного інтелекту як інструментарію безпеки та інтелектуальної зброї майбутнього. У книзі викладені напрацювання практичної спрямованості щодо потенціалу, сучасних трендів та перспектив інтегрування штучного інтелекту у різні сфери господарської діяльності і життєдіяльності суспільства та людини.