Нині замість так званих класичних «конвенціональних» або «тотальних» війн між державами й коаліціями все частіше виникають війни нового концептуального типу – гібридні війни. У сучасних умовах війна істотним чином змінила свою сутність і зміст, набувши гібридного характеру, хоча, як вважають експерти, такі ознаки війни не є абсолютно новітніми й безпрецедентними. Іншими словами, гібридні війни та їх можливі замінники (наприклад, проксі-війни) вже відбувались у світовій історії. Гібридні війни використовувалися в різних формах і в різних масштабах протягом багатьох десятиліть і навіть століть. Тому, хоча форми та інструменти гібридних війн можуть змінюватися, історичний контекст і механізми міждержавних конфліктів часто залишаються подібними.
Якщо в якості основного інструмента вирішення міждержавних протиріч і протистояння обирається військова сфера – застосування збройних сил, то виникає війна в її класичному розумінні. Під час гібридної війни агресія ведеться одночасно в усіх чотирьох сферах: політичній, економічній, інформаційній та воєнній. Отже, на перший план виходить не силова, а інформаційна, суспільна-політична, ідеологічна й економічна складові впливу на супротивника. Тобто у гібридній війні переважають невійськові форми боротьби. Це пов’язане з тим, що на певному етапі розвитку людства економічні, фінансові та інформаційні інструменти міждержавного протиборства набули спроможності завдавати збитків, сумірних зі збитками від застосування засобів збройного насильства.
Причому у сучасний період поняття «гібридна війна» нерідко застосовується як синонім асиметричного, неконвенційного, нетрадиційного, дисперсного тощо типу міждержавного протистояння. Тому на даний час поняття «гібридна війна» (hybrid warfare) і «гібридна загроза» (hybrid warfare threats) вже введені в офіційну термінологію західної військової політики. Зокрема, з 2004 р. Північноатлантичний альянс (НАТО) визнав термін «гібридна війна» як найбільш прийнятний для позначення нових форм агресії. У концептуальних документах США та НАТО констатується, що гібридна війна є комбінацією звичайних, нерегулярних і асиметричних засобів у поєднанні з постійними маніпуляціями політичними та ідеологічними розбіжностями.
Отже, під час гібридних війн суто військові інструменти стають допоміжними в досягненні воєнно-стратегічних цілей, які ставить перед собою агресор. Поєднання різних інструментів (військових та невійськових) при здійсненні агресії проти іншої держави обумовлює її гібридний характер. При цьому до початку збройного конфлікту основні зусилля агресор концентрує на дестабілізації суспільно-політичної ситуації, провокуванні невдоволення населення чинною владою та розпалюванні сепаратистських настроїв у суспільстві, дискредитації воєнно-політичного керівництва країни, проти якої спрямовані агресивні дії.
Для детальнішого ознайомлення з питанням гібридної війни, варто звернутися до книги "Гибридні Війни (Історія, Політика, Безпека)", в якій гібридні війни розглянуті в усіх аспектах:
Історичні приклади: Автор наводить приклади гібридних війн з минулого, аналізують їхні особливості та наслідки.
Сучасні тенденції: У книзі досліджуються сучасні тактики і стратегії гібридної війни, зокрема, використання кіберзагроз, інформаційних операцій, економічного тиску тощо.
Рекомендації щодо протидії: На основі проведеного аналізу, автор пропонує конкретні заходи, які можуть використовувати держави та інституції для ефективної протидії гібридним загрозам.
Ця книга може бути корисною для широкого кола зацікавлених читачів - від науковців до державних політиків та фахівців у сфері безпеки.
Якщо в якості основного інструмента вирішення міждержавних протиріч і протистояння обирається військова сфера – застосування збройних сил, то виникає війна в її класичному розумінні. Під час гібридної війни агресія ведеться одночасно в усіх чотирьох сферах: політичній, економічній, інформаційній та воєнній. Отже, на перший план виходить не силова, а інформаційна, суспільна-політична, ідеологічна й економічна складові впливу на супротивника. Тобто у гібридній війні переважають невійськові форми боротьби. Це пов’язане з тим, що на певному етапі розвитку людства економічні, фінансові та інформаційні інструменти міждержавного протиборства набули спроможності завдавати збитків, сумірних зі збитками від застосування засобів збройного насильства.
Причому у сучасний період поняття «гібридна війна» нерідко застосовується як синонім асиметричного, неконвенційного, нетрадиційного, дисперсного тощо типу міждержавного протистояння. Тому на даний час поняття «гібридна війна» (hybrid warfare) і «гібридна загроза» (hybrid warfare threats) вже введені в офіційну термінологію західної військової політики. Зокрема, з 2004 р. Північноатлантичний альянс (НАТО) визнав термін «гібридна війна» як найбільш прийнятний для позначення нових форм агресії. У концептуальних документах США та НАТО констатується, що гібридна війна є комбінацією звичайних, нерегулярних і асиметричних засобів у поєднанні з постійними маніпуляціями політичними та ідеологічними розбіжностями.
Отже, під час гібридних війн суто військові інструменти стають допоміжними в досягненні воєнно-стратегічних цілей, які ставить перед собою агресор. Поєднання різних інструментів (військових та невійськових) при здійсненні агресії проти іншої держави обумовлює її гібридний характер. При цьому до початку збройного конфлікту основні зусилля агресор концентрує на дестабілізації суспільно-політичної ситуації, провокуванні невдоволення населення чинною владою та розпалюванні сепаратистських настроїв у суспільстві, дискредитації воєнно-політичного керівництва країни, проти якої спрямовані агресивні дії.
Для детальнішого ознайомлення з питанням гібридної війни, варто звернутися до книги "Гибридні Війни (Історія, Політика, Безпека)", в якій гібридні війни розглянуті в усіх аспектах:
Історичні приклади: Автор наводить приклади гібридних війн з минулого, аналізують їхні особливості та наслідки.
Сучасні тенденції: У книзі досліджуються сучасні тактики і стратегії гібридної війни, зокрема, використання кіберзагроз, інформаційних операцій, економічного тиску тощо.
Рекомендації щодо протидії: На основі проведеного аналізу, автор пропонує конкретні заходи, які можуть використовувати держави та інституції для ефективної протидії гібридним загрозам.
Ця книга може бути корисною для широкого кола зацікавлених читачів - від науковців до державних політиків та фахівців у сфері безпеки.