Заходи протидії гібридним проявам у міждержавному протистоянні
Перетворення гібридних війн, ставших невід’ємною частиною нових геополітичних реалій, на основний інструмент геополітичного протистояння, актуалізує пошук протидії таким загрозам.
Враховуючи особливості та характерні риси гібридних війн, а також їх компоненти (складові), держава повинна мати власну стратегію протидії гібридній агресії. Загалом всю сукупність можливих стратегій протидії гібридній агресії на національному рівні можна звести до трьох основних типів:
1) поступлива стратегія протидії гібридним (асиметричним) проявам – стратегія пасивно пристосовується до викликів, що формуються під впливом зовнішнього середовища, намагається максимально враховувати вимоги міжнародних організацій та окремих центрів сили;
2) непоступлива стратегія протидії гібридним (асиметричним) проявам – стратегія намагається відкинути виклики, що надходять із зовнішнього середовища, і базується на пріоритеті національних інтересів;
3) запобіжна стратегія протидії гібридним (асиметричним) проявам – стратегія дотримується певного балансу між національними інтересами і запитами із зовнішнього середовища, який виявляється досить гнучким і дає можливість для перерозподілу системних ресурсів із запитів зовнішнього середовища на внутрішньосистемні вимоги, і навпаки. Ця стратегія є найбільш сприятливою та гнучкою для підвищення на державному рівні ефективності протидії гібридним загрозам.
З метою запобігання розгортанню гібридних технологій проти певної держави доцільно реалізувати такі заходи:
розробку індикаторів, які сигналізують про наближення та ступінь загроз штучної дестабілізації суспільно-політичної системи, системи управління державою, духовно-світоглядної сфери;
своєчасну «інвентаризацію» уразливих ланок життя держави і суспільства;
своєчасне виявлення загрози, що має гібридний характер (ознаки гібридності), у певній сфері функціонування суспільства й держави, можливих наслідків її впливу на стан забезпечення національної безпеки та недопущення перетворення її з потенційної на реальну з усуненням дії формуючих цю загрозу чинників;
аналіз характеру та спрямованості гібридних загроз;
розроблення загальнодержавної та відомчої нормативно-правової, концептуальної та розпорядчо-директивної бази протидії відповідним гібридним загрозам;
навчання кадрів (управлінських і спеціальних), які здатні протистояти гібридним загрозам нового типу;
підготовку відповідних відомств, інших підрозділів сектору безпеки і оборони держави з метою надання відсічі профільним гібридним загрозам, створення інтегрованої системи спільних дій з протидії гібридній війні тощо;
визначення інтегрованого потенціалу із запобігання гібридним загрозам, під яким розуміється сформований раціональний склад сил і засобів сектору безпеки і оборони та визначення їх необхідних спроможностей, які планується реалізувати за єдиним замислом для деескалації виявлених (прогнозованих) загроз, що мають комплексний (гібридний) характер у межах виділених державою та недержавними організаціями ресурсів.
Виявлений або прогнозований рівень загрози, яка має гібридний характер, має бути нейтралізований передусім невійськовими (політичними, економічними, інформаційно-психологічними тощо) методами та засобами, а у разі їх низької ефективності – з використанням воєнно-політичних, військово-технічних, спеціальних, оборонних та інших дій для забезпечення достатнього рівня національної безпеки держави.
Виділяються такі принципи, за якими має відбуватися інтегрування сил та засобів для протидії загрозам, що мають гібридний характер:
системності;
адекватності гібридній загрозі, який висуває вимоги щодо відповідності залучених суб’єктів сектору безпеки і оборони, поставлених їм завдань і виділених ресурсів, чинникам, що формують цю загрозу;
оптимізації розподілу різного роду ресурсів і зусиль між залученими суб’єктами сектору безпеки і оборони;
науковості у формуванні інтегрованого потенціалу військових і невійськових засобів, який зобов’язує здійснювати всебічний аналіз гібридних загроз і забезпечувати обґрунтованість заходів з протидії цим загрозам на базі повної та достовірної інформації із застосуванням наукових методів і підходів, а також сучасного програмного забезпечення;
принцип, який об’єднує групу принципів управлінської діяльності, що стосуються ухвалення організаційно-управлінських рішень. Дотримання саме принципів управлінської діяльності забезпечує досягнення мети протидії гібридним загрозам. Основними принципами, що пропонуються до врахування, є такі:
1) наявність одного керівного центру (органу);
2) збалансованість прав і обов’язків осіб, які ухвалюють рішення у структурі суб’єктів сектору безпеки і оборони, тобто відповідальність має бути узгодженою з їх повноваженнями;
3) реальність поставлених завдань і термінів;
4) економічність, тобто урахування наявних ресурсів різного роду та зіставлення їх з конкретною метою;
5) гнучкість, тобто здатність змінюватися відповідно до вже отриманих проміжних результатів та навколишнього середовища;
6) конкретність і адресність, що передбачають визначення виконавця заходу, часу і термінів, необхідних для виконання;
7) несуперечливість, тобто погодженість з іншими рішеннями із забезпечення національної безпеки;
8) комплексність, тобто рішення має охоплювати гібридну загрозу загалом, можливі напрями її розвитку, засоби і ресурси, використовувані для досягнення цілей протидії гібридній загрозі, терміни досягнення, порядок взаємодії між суб’єктами сектору безпеки і оборони на всіх етапах протидії;
9) передбачення ризиків і прагнення зменшити їх до мінімально можливого рівня, що потребує управління ризиками, тобто завчасного виявлення невизначеностей і прогнозування наслідків їх впливу на стан функціонування сектору безпеки і оборони для розроблення та реалізації рішень щодо зниження ризиків.
З метою протидії гібридним загрозам основні зусилля з розвитку сектору безпеки і оборони на національному рівні доцільно зосередити на поетапному та узгодженому нарощуванні оперативних спроможностей сил безпеки і оборони та рівня їх готовності до невідкладного реагування на виклики й загрози національній безпеці держави, у тому числі в ході гібридної війни, зокрема на такі :
удосконалення концептуальних і доктринальних засад підготовки та застосування сил і засобів сектору безпеки і оборони в ході гібридної війни. З метою протидії гібридній агресії, що характеризується комплексним використанням військових і невійськових інструментів (економічних, політичних, інформаційно-психологічних тощо), доцільно здійснити перегляд національної концепції обороноздатності держави на основі врахування усіх можливих гібридних загроз;
створення дієвої системи управління силами і засобами сектору безпеки і оборони під час гібридної війни шляхом поліпшення міжвідомчої взаємодії та координації дій органів державної влади і складових сектору безпеки і оборони з урахуванням особливостей протидії гібридній агресії ;
централізація управління сектором безпеки і оборони в мирний час, у кризових ситуаціях, що загрожують національній безпеці, та в особливий період;
узгодження концепцій, стратегій і програм реформування та розвитку складових сектору безпеки і оборони та захисту національної безпеки, зокрема під час здійснення гібридної війни проти держави;
удосконалення системи державного прогнозування та стратегічного планування, системи планування застосування сил і засобів сектору безпеки і оборони під час здійснення гібридної війни проти держави.
Основними напрямами досягнення необхідних спроможностей сил і засобів сектору безпеки і оборони під час здійснення гібридної війни проти держави можуть бути :
формування системи управління силами безпеки і оборони залежно від типу кризової ситуації (гібридної загрози) та з урахуванням багатогранності ризиків національній безпеці, у тому числі під час здійснення гібридної війни проти держави;
удосконалення системи планування застосування, управління та взаємодії сил безпеки і оборони під час усунення (нейтралізації) актуальних гібридних загроз;
створення єдиної системи моніторингу, аналізу, прогнозування, моделювання та підтримки прийняття рішень, у тому числі асиметричних, у сфері національної безпеки і оборони держави за єдиними методиками.
В асиметричній стратегії протидії гібридним (асиметричним) проявам у міждержавному протистоянні має бути задіяний увесь комплекс доступних державі засобів: воєнних, політико-дипломатичних, інформаційних, економічних, ідеологічних тощо.