В умовах розгортання гібридних війн фактично необмежені можливості прихованого несилового маніпулятивного впливу на людину, суспільство та державу відкриває розвиток інформаційно-комунікаційних технологій. Переважна більшість експертів з гібридних війн сходяться на думці про те, що провідною складовою гібридної війни є інформаційна війна. Інформаційна війна означає міждержавне протиборство в інформаційній сфері, яке ведеться із застосуванням інформаційної зброї та засобів інформаційно-психологічного впливу. При цьому до елементів інформаційної війни належать: добування розвідувальної інформації, дезінформування, психологічні операції, кібератаки на інформаційну інфраструктуру, зараження комп’ютерними вірусами обчислювальних мереж супротивника, а також відповідні заходи протидії для захисту власних інформаційних ресурсів.
Слід наголосити, що термін «інформаційна війна» одним з перших використав Томас Рона (Thomas P. Rona) в аналітичному звіті «Системи зброї і інформаційна війна» для компанії «Боїнг» в 1976 р. З того моменту починається формуватися розуміння того, що інформація може бути зброєю. Лавиноподібний потік інформації (і дезінформації) здатний завдати шкоди будь-якій державі (аж до державного перевороту і повалення влади).
До основних методів ведення інформаційно-психологічної війни та здійснення деструктивних інформаційних впливів слід віднести: пропаганду, поширення чуток, провокації, дезінформування, маніпулювання, навіювання, фізичне блокування систем зв’язку і телекомунікацій, психологічний і психотропний тиск, диверсифікацію суспільної свідомості (громадської думки), залякування тощо. Наприклад, метою пропаганди з боку держави-агресора є розпалювання соціальної ворожнечі, ескалація соціальних конфліктів, загострення суперечок у суспільстві держави-мішені.
Якщо донедавна Інтернет мав переважно інформаційну складову, то на сучасному етапі в ньому все більше набирає силу агітаційний, пропагандистський вплив, що відрізняється яскраво вираженою агресивністю.
Традиційні ЗМІ все більше працюють з інтернет-ресурсами як джерелами інформації та засобом впливу на свідомість громадян. Інформація в мережі стає все більш масово затребуваною, суспільно значимою та швидко розповсюджується. У процесі аналізу сутності гібридної війни також часто використовується термін «психологічна війна», який вперше застосував британський історик Джон Фуллер (John Frederick Charles Fuller) на початку ХХ ст. при аналізі Першої світової війни.
Пізніше американські дослідники запозичили цей термін і стали вживати у цьому контексті поняття «психологічна операція» або «інформаційна операція». Інститут національно-стратегічних досліджень США та деякі західні експерти, аналізуючи складові елементи інформаційної війни, виокремлюють ведення психологічної війни, завдання якої полягає в маніпулюванні народними масами з метою:
До основних засобів інформаційної війни належать:
1) приховування інформації;
2) спотворення інформації;
3) кількісне прирощення повідомлень певного типу;
4) відволікання уваги від важливого несуттєвим.
Специфічними рисами інформаційних війн є:
1) полівекторність (інформаційні операції здійснюються одночасно в кількох напрямках:
2) непомітний характер інформаційного впливу, відсутність явних руйнувань;
3) недостатня прогнозованість результатів, відтермінованість результатів у часі;
4) варіативність інформаційних впливів і, відповідно, труднощі оперативного
реагування на них;
5) вплив у переважній більшості не на матеріальні об’єкти, а на інтелект, емоції, психіку людей;
6)нетиповий для звичайних збройних конфліктів характер логістики (інформаційні впливи здійснюються через радіо і телебачення, Інтернет, соціальні мережі, канали комунікації соціальних спільнот).
Найважливішими ознаками наявності інформаційного впливу сьогодні вважаються:
1) висока частотність і тенденційність у висвітленні певних новин, відсутність
коректного обговорення різних точок зору, надання переваги емоційним, а не аналітичним способам представлення матеріалу в засобах масової інформації;
2) нав’язливе привернення уваги суспільства до повідомлень, у яких дискредитуються (навіть за допомогою фальсифікованих даних) імідж держави, її політична, економічна, наукова сфери, видатні представники держави, історичні факти;
3) домінування в інформаційному просторі сенсаційних, скандальних тем, які
зумовлюють загострення внутрішніх протиріч і напруги в суспільстві;
4) наявність повідомлень, які загрожують життю, здоров’ю громадян, пропагують війну, національну та релігійну ворожнечу, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом або порушення територіальної цілісності держави, тоталітаризм чи нацизм;
5) оприлюднення ідентичних повідомлень сумнівного змісту одразу в кількох засобах масової інформації з такою самою сумнівною репутацією;
6) зростання частки присутності іноземних засобів масової інформації та засобів масової комунікації в інформаційному просторі держави;
7) збільшення кількості вітчизняних засобів масової інформації, які контролюються іноземними громадянами або невідомими достеменно особами;
8) нав’язлива ретрансляція теле- і радіопрограм, фільмів, музики іноземного
виробництва;
9) надмірне й необґрунтоване «посилення» кадрового складу засобів масової інформації, інформаційних агентств, піар-агенцій іноземними фахівцями;
10) створення фізичних перешкод для функціонування засобів масової інформації, особливо в прикордонних районах держави;
11) цілеспрямоване поширення комп’ютерних вірусів і спеціальних програм, здатних знищувати, пошкоджувати чи перехоплювати інформацію у глобальних і локальних комп’ютерних мережах.
Наприклад, процес впливу інформації на соціум у соціальних мережах відбувається за таким алгоритмом:
Через управління у соціальних мережах такими потоками відповідно підготовленої інформації можна керувати певним сегментом суспільства.
По суті, у світі відбувається становлення суспільства мережевих структур (network society). При цьому мережею є будь-яке середовище, через яке можна передати, отримати та загалом прокачати потрібну інформацію, активувавши мережу, змусивши її працювати. Якісною, правильно налагодженою (для держави-агресора) мережею є та, що відтворює «потрібну», передбачувану дію, вписану до загальної стратегії. Тобто мережа, якою транслюється будь-яка інформація, є головною життєвою артерією соціуму.
Узагальнюючи, наголосимо, що мережа – це середовище, через яке можна пропустити певний сигнал, що буде сприйнятий, переданий далі та втілений у життя. Таким чином, у мережевому суспільстві легко сприймаються нові ідеї, інші стратегічні моделі, чужа логіка, а отже, його можна завоювати.
Більш детально про гібридну війну, як сучасний спосіб ведення війни, а також про історію гібридних міждержавних конфліктів та заходи протидії та протистояння гібридним агресіям та експансіям у книзі - Гибридні Війни (Історія, Політика, Безпека).
Слід наголосити, що термін «інформаційна війна» одним з перших використав Томас Рона (Thomas P. Rona) в аналітичному звіті «Системи зброї і інформаційна війна» для компанії «Боїнг» в 1976 р. З того моменту починається формуватися розуміння того, що інформація може бути зброєю. Лавиноподібний потік інформації (і дезінформації) здатний завдати шкоди будь-якій державі (аж до державного перевороту і повалення влади).
До основних методів ведення інформаційно-психологічної війни та здійснення деструктивних інформаційних впливів слід віднести: пропаганду, поширення чуток, провокації, дезінформування, маніпулювання, навіювання, фізичне блокування систем зв’язку і телекомунікацій, психологічний і психотропний тиск, диверсифікацію суспільної свідомості (громадської думки), залякування тощо. Наприклад, метою пропаганди з боку держави-агресора є розпалювання соціальної ворожнечі, ескалація соціальних конфліктів, загострення суперечок у суспільстві держави-мішені.
Якщо донедавна Інтернет мав переважно інформаційну складову, то на сучасному етапі в ньому все більше набирає силу агітаційний, пропагандистський вплив, що відрізняється яскраво вираженою агресивністю.
Традиційні ЗМІ все більше працюють з інтернет-ресурсами як джерелами інформації та засобом впливу на свідомість громадян. Інформація в мережі стає все більш масово затребуваною, суспільно значимою та швидко розповсюджується. У процесі аналізу сутності гібридної війни також часто використовується термін «психологічна війна», який вперше застосував британський історик Джон Фуллер (John Frederick Charles Fuller) на початку ХХ ст. при аналізі Першої світової війни.
Пізніше американські дослідники запозичили цей термін і стали вживати у цьому контексті поняття «психологічна операція» або «інформаційна операція». Інститут національно-стратегічних досліджень США та деякі західні експерти, аналізуючи складові елементи інформаційної війни, виокремлюють ведення психологічної війни, завдання якої полягає в маніпулюванні народними масами з метою:
- внесення в суспільну та індивідуальну свідомість ворожих шкідливих ідей і поглядів;
- дезорієнтації та дезінформації населення;
- послаблення певних переконань, моральних устоїв;
- залякування свого народу образом ворога;
- залякування супротивника власною могутністю тощо.
До основних засобів інформаційної війни належать:
1) приховування інформації;
2) спотворення інформації;
3) кількісне прирощення повідомлень певного типу;
4) відволікання уваги від важливого несуттєвим.
Специфічними рисами інформаційних війн є:
1) полівекторність (інформаційні операції здійснюються одночасно в кількох напрямках:
- вплив спрямовується проти населення, яке перебуває в зоні конфлікту;
- проти громадян ворожої країни, що перебувають поза межами зони силового впливу;
- всередині держави-агресора – для виправдання загарбницької політики;
- на міжнародній арені – для обґрунтування своїх дій або відмежовування від них, пошуку союзників);
2) непомітний характер інформаційного впливу, відсутність явних руйнувань;
3) недостатня прогнозованість результатів, відтермінованість результатів у часі;
4) варіативність інформаційних впливів і, відповідно, труднощі оперативного
реагування на них;
5) вплив у переважній більшості не на матеріальні об’єкти, а на інтелект, емоції, психіку людей;
6)нетиповий для звичайних збройних конфліктів характер логістики (інформаційні впливи здійснюються через радіо і телебачення, Інтернет, соціальні мережі, канали комунікації соціальних спільнот).
Найважливішими ознаками наявності інформаційного впливу сьогодні вважаються:
1) висока частотність і тенденційність у висвітленні певних новин, відсутність
коректного обговорення різних точок зору, надання переваги емоційним, а не аналітичним способам представлення матеріалу в засобах масової інформації;
2) нав’язливе привернення уваги суспільства до повідомлень, у яких дискредитуються (навіть за допомогою фальсифікованих даних) імідж держави, її політична, економічна, наукова сфери, видатні представники держави, історичні факти;
3) домінування в інформаційному просторі сенсаційних, скандальних тем, які
зумовлюють загострення внутрішніх протиріч і напруги в суспільстві;
4) наявність повідомлень, які загрожують життю, здоров’ю громадян, пропагують війну, національну та релігійну ворожнечу, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом або порушення територіальної цілісності держави, тоталітаризм чи нацизм;
5) оприлюднення ідентичних повідомлень сумнівного змісту одразу в кількох засобах масової інформації з такою самою сумнівною репутацією;
6) зростання частки присутності іноземних засобів масової інформації та засобів масової комунікації в інформаційному просторі держави;
7) збільшення кількості вітчизняних засобів масової інформації, які контролюються іноземними громадянами або невідомими достеменно особами;
8) нав’язлива ретрансляція теле- і радіопрограм, фільмів, музики іноземного
виробництва;
9) надмірне й необґрунтоване «посилення» кадрового складу засобів масової інформації, інформаційних агентств, піар-агенцій іноземними фахівцями;
10) створення фізичних перешкод для функціонування засобів масової інформації, особливо в прикордонних районах держави;
11) цілеспрямоване поширення комп’ютерних вірусів і спеціальних програм, здатних знищувати, пошкоджувати чи перехоплювати інформацію у глобальних і локальних комп’ютерних мережах.
Наприклад, процес впливу інформації на соціум у соціальних мережах відбувається за таким алгоритмом:
- Виділення у соціальних мережах і акцентування уваги на тих дописах (постах) або картинках (в Інстаграмі, Фейсбуці тощо), які представляють собою конфліктогенну інформацію.
- Виявлення і конкретизація фокус-групи / цільової аудиторії. Розписування матриці станів і векторів зсуву / трансформації активності груп. Одночасно з цими діями виконується конкретизація тематичних пулів інформації, оцінювання структури джерел верифікації / достовірності, сегментація модифікаторів за ступенем резонансу для правильної послідовності «розкачки».
- Відпрацьовування шаблонів поведінкових норм. Будується перелік очікуваних результатів, відбирається перелік резонанс-модифікаторів, створюється мережа джерел верифікації, потім визначається мережа вузлів контролю резонансу для фокус-груп.
- Об’єднання інформації в потік з дотриманням черговості подання. Інформація подається в тому руслі, в якому її зручно «розкрутити» в суспільстві.
- Знаходження або створення приводу (провокації), що викликає яскраве суспільне невдоволення.
- Запуск пулів інформації, що формує попередні шаблони поведінки. Запуск спускових пулів інформації для трансформації фокус-груп. Проходження інформації по вузлах контролюють і за потреби підключають модифікаторів корекції.
- Далі можливе виведення людей на вулиці через соціальні мережі.
- Запуск модифікаторів якісної трансформації шаблонів. Контроль і корекція вектору формування джерел активності.
Через управління у соціальних мережах такими потоками відповідно підготовленої інформації можна керувати певним сегментом суспільства.
По суті, у світі відбувається становлення суспільства мережевих структур (network society). При цьому мережею є будь-яке середовище, через яке можна передати, отримати та загалом прокачати потрібну інформацію, активувавши мережу, змусивши її працювати. Якісною, правильно налагодженою (для держави-агресора) мережею є та, що відтворює «потрібну», передбачувану дію, вписану до загальної стратегії. Тобто мережа, якою транслюється будь-яка інформація, є головною життєвою артерією соціуму.
Узагальнюючи, наголосимо, що мережа – це середовище, через яке можна пропустити певний сигнал, що буде сприйнятий, переданий далі та втілений у життя. Таким чином, у мережевому суспільстві легко сприймаються нові ідеї, інші стратегічні моделі, чужа логіка, а отже, його можна завоювати.
Більш детально про гібридну війну, як сучасний спосіб ведення війни, а також про історію гібридних міждержавних конфліктів та заходи протидії та протистояння гібридним агресіям та експансіям у книзі - Гибридні Війни (Історія, Політика, Безпека).