Технології маніпулювання суспільною свідомістю в сучасних гібридних війнах
Технології маніпулювання суспільною свідомістю в сучасних гібридних війнах
Інформаційні війни, які стали новим явищем ХХІ століття, найтісніше пов’язані з використанням та інтерпретацією інформації, її контекстним використанням, технологіями маніпулювання суспільною свідомістю. Технології масових маніпуляцій (маніпулювання суспільною свідомістю в сучасних гібридних війнах) — це соціальні технології інформаційно-психологічного, явного чи прихованого управління психікою, діями, поведінкою людини або груп людей різної кількості, а також формування їхніх ідей, смаків, потреб і цінностей, що мають репресивний вплив на об’єкт. Найважливішим структурним елементом технологій масових маніпуляцій є людина — її цінності, інтелект, психіка, поведінка.
Для перемоги у гібридній війні вкрай важливо нав’язати супротивнику викривлену картину світу на підставі хибних причинно-наслідкових зв’язків, що зрештою має призвести до міфологізації суспільної свідомості та домінування в силовому й інформаційному протистоянні. Відповідно, міфологізована свідомість дуже сприйнятлива до маніпулятивних технологій: впливаючи на неї суб’єкт гібридного протистояння може досягати поставлених цілей з мінімальними ресурсами та максимальним результатом.
Такий вплив на суспільну думку країни, проти якої здійснюється гібридна агресія, робиться з метою провокування певних психологічних і поведінкових реакцій громадян і військово-політичного керівництва держави, загального ослаблення її обороноздатності та як підготовча фаза до подальших силових дій тощо. Для вирішення цих завдань держава-агресор активно застосовує в ході гібридної війни технології маніпулювання суспільною свідомістю, які переважно мають латентний характер. Як наслідок цих дій, уявлення про дійсність у населення держави-жертви спотворюється у бажаному для маніпулятора напрямі.
Під час інформаційно-гібридного протиборства використовується різноманітний арсенал маніпулятивних технологій, розрахований на різні вікові, демографічні, етнонаціональні, релігійні та інші групи населення з метою досягнення результату. Маніпулятивні технології здебільшого застосовуються у комплексі з економічними, воєнними, політичними засобами, тож їхній вплив на суспільну свідомість підсилюється, а спротив — стає все складнішим. Це пов’язано з тим, що під час гібридно-інформаційних війн маніпулятор може створити реальну (або вигадану) проблему для населення держави-мішені (об’єкту нападу), а потім запропонувати шляхи її вирішення у вигідний для нього спосіб, чим створить підґрунтя для маніпулятивного впливу. Тобто супротивник застосовує низку засобів для міфологізації суспільної свідомості за допомогою маніпулятивних технологій з метою подальшої «експлуатації» деструктивних соціальних міфів, штучно сконструйованих і цілеспрямовано інтегрованих у свідомість населення задля власних потреб.
Отже, маніпулювання суспільною свідомістю перетворилося з малопомітного явища на потужну технологію в умовах гібридної війни зі значною інформаційною складовою, на своєрідну інформаційну зброю.
Вирізняють такі технології маніпулювання суспільною свідомістю, які використовуються в сучасних засобах масової інформації:
Анонімний авторитет — прийом введення в оману, який належить до так званої сірої пропаганди та пов’язаний із зверненням до авторитету — релігійної фігури або відомого політика, представника шоу-бізнесу, впливового діяча науки тощо.
«Голодування» — досить ефективний прийом емоційного впливу на електорат і психологічного тиску на владу, який емоційно висвітлюється у ЗМІ із звинуваченням в нелюдяності влади або конкретної посадової особи.
«Буденна розповідь» — прийом впливу на суспільну свідомість, який девальвує значимість того, що відбулося, та створює в масової аудиторії уявлення про дану подію як про щось малозначуще, що не потребує особливої уваги, а надто суспільної оцінки. Як наслідок, такий прийом дозволяє ЗМІ зберегти ілюзію об’єктивного висвітлення подій і відвернути увагу від дійсно важливих суспільних подій, яким влада не вважає за потрібне приділяти увагу.
«Тримай злодія» — прийом, який використовується для дискредитації, коли винні, відчуваючи поразку, першими здіймають крик і спрямовують гнів населення в інший бік. Цим прийомом часто користуються так звані правозахисники, завданням яких є дезорганізація громадськості.
Емоційний резонанс — спосіб створити у широкої аудиторії певний настрій, щоб водночас передати пропагандистську інформацію. Такий прийом дозволяє зняти психологічний захист, який людина вибудовує на розумовому рівні, коли свідомо намагається захиститись від пропагандистського або рекламного «промивання мізків». Як зазначають фахівці, якщо пропагандистський вплив на людину відбувається на емоційному рівні, поза її свідомим контролем, ніякі раціональні контраргументи в цьому випадку не спрацьовують.
Набридлива похвала — прийом, який використовують для боротьби з опонентом, коли його постійно доречно вихваляють чи недоречно нагадують про його незвичайні здібності, повсякчас тримають на слуху його ім’я, перебільшують його здібності, що швидко всім набридає і сама згадка про цю людину викликає роздратування. Зокрема, під час виборчих кампаній цей прийом впливу на суспільну свідомість нерідко застосовується для створення інформаційного шуму, коли за потоком другорядних повідомлень потрібно приховати якусь важливу подію чи проблему.
Ефект бумеранга. Під час організації тотального цькування опонента останній може викликати жалість і симпатію у широкої аудиторії. Таке саме трапляється, коли влада вирішує боротися з поширеними у суспільстві негативними чутками — довіра до чуток тільки підсилюється. Ефект бумеранга може мати і протилежну дію. Так, у процесі виборчих кампаній перенасиченість ЗМІ рекламою кандидата починає викликати роздратування аудиторії.
Інформаційна блокада. Позбавити противника можливості публічно розкрити свою позицію — одне з головних завдань пропагандистської війни.
Інформаційне домінування — прийом, коли, наприклад, у процесі виборчих кампаній заангажовані засоби масової інформації створюють інформаційний ажіотаж тільки навколо одного кандидата.
Ефект ореолу — прийом, який базується на поширених стереотипах-помилках, властивих людській психології — схильності людини мислити. Складається з двох поширених стереотипів-помилок:
1) «Поряд — значить разом». Знаходження поряд зі знаменитою або високопоставленою людиною дещо підвищує статус людини в очах оточення.
2) Другий стереотип полягає в тому, що людину, яка досягла вагомих успіхів у конкретній сфері, вважають здатною на великі досягнення і в інших справах. Однак численні факти доводять, що це всього лише поширена помилка. Є безліч прикладів, коли люди, які блискуче роблять одну справу, в іншому виявляються абсолютно безпорадними.
Ефект присутності (або ілюзія достовірності) — прийом, який включає певні дії, що імітують реальність. Їх використовують у «репортажах з місця бою» та в кримінальній хроніці, коли фабрикують заднім числом зйомку «реального» затримання злочинців або автокатастрофи. Ілюзію «бойової обстановки» створюють, наприклад, за допомогою різких рухів камери та порушення фокусу. Все виглядає так, ніби оператор у страшному хвилюванні під вогнем знімає реальність. Ефект присутності (або ілюзія достовірності) має сильний емоційний вплив на людину.
Використання медіаторів — техніка, яка ґрунтується на двох постулатах:
1) найбільшого ефекту на формування думки населення з будь-якого питання досягають не через масовані пропагандистські кампанії у ЗМІ, а через міфи, чутки, плітки, що поширюються в суспільстві;
2) ефективний інформаційний вплив на людину здійснюється не безпосередньо через засоби масової комунікації, а через значущих або знайомих їй авторитетних людей (лідерів думки) — трансляторів поглядів і чуток;
3) використовуються «контрастуючі слова» для того, щоб негативно охарактеризувати опонента (приміром, українські націоналісти, хунта тощо).
Зворотний зв’язок — прийом, пов’язаний зі створенням ілюзії участі населення в інформаційному процесі. Зокрема, сучасні засоби масової інформації широко практикують такі форми зворотного зв’язку з масовою аудиторією: дзвінки у студію під час прямого ефіру, вибір по телефону варіанта відповіді на запитання тощо.
Різновидом зворотного зв’язку можна вважати різноманітні варіанти спілкування високопоставлених персон зі звичайними людьми. Відповідні телепрограми організовують таким чином, ніби глава держави (або інша високопоставлена персона) спонтанно, жваво, зв’язано й дуже вдало відповідає на декілька десятків досить непростих запитань, що надходять за стислий час від громадян по телефону або через інтернет. Але найкращий експромт — це завчасно підготовлений експромт. Насправді ж високопоставлена персона дає відповіді, що заздалегідь ретельно підготовлені командою.
Коментарі — прийом, завдяки якому повідомлення про факт супроводжується інтерпретацією коментатора, який пропонує масовій аудиторії декілька варіантів пояснення. Від підготовленості коментатора залежить, який варіант коментаря створить враження найбільш правдоподібного.
Досить потужним прийомом маніпулювання суспільною свідомістю є й прийом переписування історії. Цей прийом є ефективним у довготривалій перспективі, коли потрібно поступово сформувати потрібний світогляд. Він діє завдяки руйнуванню історичної пам’яті через радіо і телебачення, пресу, театральні вистави, кінофільми, книги, лекції тощо. Таким чином будується ілюзорний світ, який сприймається як справжній.
Отже, технології маніпулювання суспільною свідомістю у сучасних гібридних війнах перетворилися на потужний інструмент впливу, який дозволяє агресорам формувати бажане сприйняття реальності, послаблювати обороноздатність та деморалізувати населення держави-цілі. Вони охоплюють широкий спектр методів — від психологічного тиску та емоційного резонансу до інформаційного домінування, «ефекту ореолу» та переписування історії. Ключовим елементом цих технологій є людина — її цінності, психіка та поведінка, що робить населення вразливим до глибоко продуманих маніпуляцій. У підсумку, розуміння, систематизація та протидія цим методам є критично важливими для забезпечення інформаційної безпеки та стійкості суспільства в умовах гібридних конфліктів, а також для формування ефективних стратегій протидії сучасним загрозам. Більш детально ці питання розглядаються у книзі Сідкон «Сучасні технології гібридної війни».