Боротьба з безпілотними літальними апаратами є одним із пріоритетних завдань протидії системам розвідки, управління і бойового застосування противника. Проте є певні чинники, які ускладнюють організацію протидії БПЛА.
БПЛА мають суттєві відмінності порівняно з типовими цілями комплексів протиповітряної оборони, що ускладнює організацію протидії за рахунок таких чинників:
· малі геометричні розміри та мала ефективна поверхня відбиття БПЛА, що додатково забезпечується використанням в їх конструкції композитних матеріалів.
Малі геометричні розміри БПЛА ускладнюють їхнє ураження ракетами та зенітними боєприпасами із контактним підривом.
Тому найкращі характеристики щодо виявлення БПЛА мають оптичні засоби розвідки, радіолокаційні станції міліметрового діапазону;
· мала акустична помітність БПЛА, які обладнані електричними двигунами;
· мале температурне випромінювання двигунів внутрішнього згоряння, яке створюється завдяки переривчастому режиму роботи. Це ускладнює наведення на БПЛА зенітних ракет з тепловими головками самонаведення.
Основними чинниками недостатньої ефективності системи зенітного ракетно-артилерійського прикриття (ЗРАП) щодо боротьби з безпілотною ударною авіацією є:
· наявність достовірної інформації про розміщення засобів ППО та обізнаність про порядок їх застосування у повітряного противника (БПЛА) та недостатня наявність інформації (обізнаність про порядок дій авіації противника) у сил ППО;
· комплексне застосування БПЛА різних типів та призначення;
· активне застосування таких типів бойової ударної авіації, як баражувальні боєприпаси, які діють одночасно з різних напрямків. При цьому часто тактико-технічні характеристики наявних ЗРК (ЗРГК) не дозволяють їм своєчасно виявити та обстріляти баражувальні боєприпаси;
· неефективна робота ЗРК. Навіть є такі поняття, які характеризують особливості роботи ЗРК, як «ближня межа зони ураження» та «мертва воронка»;
· неефективне безпосереднє прикриття з причини невідповідності можливостей залучених сил та засобів безпосереднього прикриття технічним характеристикам безпілотної ударної авіації та відсутності достатніх навичок бойового обслуговування вогневих засобів ППО у боротьбі з сучасними типами БУА.
Ускладнюють протидію БПЛА також такі характерні особливості сучасного бойового застосування безпілотних літальних апаратів:
· використання БПЛА на висоті від 3500 м до 5000 м, на яких військові засоби ППО не застосовуються, а ЗРК середньої дальності за своїми тактико-технічними характеристиками не призначений для їх знищення;
· застосування БПЛА парою, коли один БПЛА на висоті 1000-1500 м веде розвідку, а інший на висоті 2300-2500 м здійснює ретрансляцію сигналу та ставить перешкоди радіоелектронній техніці;
· одночасне застосування декількох БПЛА в одному районі, при цьому один БПЛА використовується для відволікання та виклику на себе вогню засобів ППО, а інший викликає, фіксує та визначає координати вогневих позицій супротивника;
· застосування БПЛА в нічний час на малих висотах із використанням тепловізійної бортової розвідувальної апаратури. Це знижує імовірність їх виявлення та значно підвищує ефективність їх застосування.
Досягнення в дослідженнях аеродинаміки польоту на дозвукових і надзвукових швидкостях уможливили польоти БПЛА на малих висотах, а зростання комп’ютерних потужностей привело до реалізації складних траєкторій польоту БПЛА та здійснення маневрів з високим перевантаженням, що ускладнило перехоплення БПЛА комплексами протиповітряної оборони і забезпечило прихованість їх бойового застосування.
Крім того, у ході збройного конфлікту росії та України виникла проблема, пов’язана зі складністю забезпечення захисту від FPV-дронів – останнім часом ця проблема набирає обертів: дрони все частіше управляються на діапазонах, під які не існує засобів радіоелектронної боротьби. А це означає, що військові можуть в один момент опинитися беззахисними перед дронами-камікадзе. FPV-дрони вже зараз зробили дуже складними пересування на транспорті по передовій у ході воєнного протистояння України з росією, а іноді оператори БПЛА влаштовують навіть полювання на окремо взятого бійця.
Але досі боротьба «РЕБ проти FPV» між Україною і росією точилася у досить обмеженому діапазоні частот. Українці намагалися наситити фронт якомога більшою кількістю «окопного РЕБу» (покликаного захистити конкретну бойову позицію від дрона противника) – щоб дати військовим захист. Але зараз кількість уже не все вирішує. Отже, Україні потрібно збільшувати виробництво окопного РЕБу на нестандартних частотах.
Постановка радіоперешкод є практично єдиним способом боротьби з FPV-дронами, оскільки збити такий маневрений дрон зі стрілецької зброї вкрай малоймовірно; втекти, з тієї ж причини, теж.
Оскільки коптери прийшли в армію із комерційної відеозйомки, завдання сховатися від переслідування перед ними не стояло. У першу чергу, для роботи їм виділялись безліцензійні частоти: тобто такі, на яких можна здійснювати радіозв’язок без дозволів від держави.
Сегмент FPV-дронів у війні між Україною та росією спершу працював на діапазоні 850-930 МГц (у нього, до речі, потрапляють і деякі великі БПЛА – російські розвідник «Орлан» і камікадзе «Ланцет»), а згодом він розширився до 720-1020 МГц. Відповідно під ці діапазони розроблялась майже вся лінійка українських засобів радіоелектронної боротьби. Однак зараз російські оператори дронів почали вилітати за цей діапазон.
Насправді тенденція до освоєння інших діапазонів спостерігається не тільки в FPV, а в зв’язку загалом; проте FPV-дрони як летальна зброя є найбільш помітною і критичною проблемою.
Отже, FPV-дрони і захист від них залишаються на передовій потребою номер один.
Для побудови ефективної системи боротьби з БПЛА необхідно використовувати слабкі сторони безпілотних літальних апаратів, такі, як:
1) уразливість БПЛА від вогню засобів ППО/ПРО та винищувальної авіації;
2) погодозалежність, наявність ряду демаскуючих ознак (електромагнітне, інфрачервоне, акустичне та радіовипромінювання), а також чутливість до впливу завад і «хакерських» атак;
3) недостатньо відпрацьована взаємодія при спільному застосуванні пілотованої та безпілотної авіації.
Серед експертів існує думка, що на сьогоднішній день жодна держава не готова протистояти спланованим атакам БПЛА. Традиційні види озброєння ППО розраховані на великі і віддалені цілі, в той час як сучасна лінійка БПЛА складається з нано-, мікро- і міні-апаратів, що літають на малих висотах.
Не дивлячись на те, що США значно випереджають інші країни у розвитку військової безпілотної авіації, їх експерти вважають, що Збройні Сили США потенційно вразливі для ударів безпілотної ударної авіації інших країн. У кожному виді Збройних Сил США є відповідні тактичні напрацювання з боротьби з БПЛА, проте досі в американській армії немає системного підходу до організації захисту від ударів БПЛА середнього та малого класу. Проте Міноборони США має плани відпрацювати загальну для всіх підрозділів Збройних Сил концепцію протидії БПЛА. Виходячи з викладеного, деякі експерти дійшли висновку, що необхідно розробляти нові засоби ППО з характеристиками, які дозволяють здійснювати ефективну боротьбу з безпілотною авіацією (у тому числі баражувальними боєприпасами). Крім того, у найближчій перспективі потрібно більш розгорнуто досліджувати нові методи та способи підвищення ефективності системи ЗРАП щодо боротьби з БПЛА.
Більш детально про перспективи розвитку БПЛА, як для захисту критичної інфраструктури, та особливості бойового застосування БПЛА у книзі - БПЛА як загроза безпеці критичної та військової інфраструктури. Ця книга буде корисною для освітніх цілей, а також представляє практичну цінність та інтерес для наукових співробітників та аналітиків, державних управлінців, представників бізнесу, фахівців із захисту об’єктів критичної інфраструктури, військових тощо.
БПЛА мають суттєві відмінності порівняно з типовими цілями комплексів протиповітряної оборони, що ускладнює організацію протидії за рахунок таких чинників:
· малі геометричні розміри та мала ефективна поверхня відбиття БПЛА, що додатково забезпечується використанням в їх конструкції композитних матеріалів.
Малі геометричні розміри БПЛА ускладнюють їхнє ураження ракетами та зенітними боєприпасами із контактним підривом.
Тому найкращі характеристики щодо виявлення БПЛА мають оптичні засоби розвідки, радіолокаційні станції міліметрового діапазону;
· мала акустична помітність БПЛА, які обладнані електричними двигунами;
· мале температурне випромінювання двигунів внутрішнього згоряння, яке створюється завдяки переривчастому режиму роботи. Це ускладнює наведення на БПЛА зенітних ракет з тепловими головками самонаведення.
Основними чинниками недостатньої ефективності системи зенітного ракетно-артилерійського прикриття (ЗРАП) щодо боротьби з безпілотною ударною авіацією є:
· наявність достовірної інформації про розміщення засобів ППО та обізнаність про порядок їх застосування у повітряного противника (БПЛА) та недостатня наявність інформації (обізнаність про порядок дій авіації противника) у сил ППО;
· комплексне застосування БПЛА різних типів та призначення;
· активне застосування таких типів бойової ударної авіації, як баражувальні боєприпаси, які діють одночасно з різних напрямків. При цьому часто тактико-технічні характеристики наявних ЗРК (ЗРГК) не дозволяють їм своєчасно виявити та обстріляти баражувальні боєприпаси;
· неефективна робота ЗРК. Навіть є такі поняття, які характеризують особливості роботи ЗРК, як «ближня межа зони ураження» та «мертва воронка»;
· неефективне безпосереднє прикриття з причини невідповідності можливостей залучених сил та засобів безпосереднього прикриття технічним характеристикам безпілотної ударної авіації та відсутності достатніх навичок бойового обслуговування вогневих засобів ППО у боротьбі з сучасними типами БУА.
Ускладнюють протидію БПЛА також такі характерні особливості сучасного бойового застосування безпілотних літальних апаратів:
· використання БПЛА на висоті від 3500 м до 5000 м, на яких військові засоби ППО не застосовуються, а ЗРК середньої дальності за своїми тактико-технічними характеристиками не призначений для їх знищення;
· застосування БПЛА парою, коли один БПЛА на висоті 1000-1500 м веде розвідку, а інший на висоті 2300-2500 м здійснює ретрансляцію сигналу та ставить перешкоди радіоелектронній техніці;
· одночасне застосування декількох БПЛА в одному районі, при цьому один БПЛА використовується для відволікання та виклику на себе вогню засобів ППО, а інший викликає, фіксує та визначає координати вогневих позицій супротивника;
· застосування БПЛА в нічний час на малих висотах із використанням тепловізійної бортової розвідувальної апаратури. Це знижує імовірність їх виявлення та значно підвищує ефективність їх застосування.
Досягнення в дослідженнях аеродинаміки польоту на дозвукових і надзвукових швидкостях уможливили польоти БПЛА на малих висотах, а зростання комп’ютерних потужностей привело до реалізації складних траєкторій польоту БПЛА та здійснення маневрів з високим перевантаженням, що ускладнило перехоплення БПЛА комплексами протиповітряної оборони і забезпечило прихованість їх бойового застосування.
Крім того, у ході збройного конфлікту росії та України виникла проблема, пов’язана зі складністю забезпечення захисту від FPV-дронів – останнім часом ця проблема набирає обертів: дрони все частіше управляються на діапазонах, під які не існує засобів радіоелектронної боротьби. А це означає, що військові можуть в один момент опинитися беззахисними перед дронами-камікадзе. FPV-дрони вже зараз зробили дуже складними пересування на транспорті по передовій у ході воєнного протистояння України з росією, а іноді оператори БПЛА влаштовують навіть полювання на окремо взятого бійця.
Але досі боротьба «РЕБ проти FPV» між Україною і росією точилася у досить обмеженому діапазоні частот. Українці намагалися наситити фронт якомога більшою кількістю «окопного РЕБу» (покликаного захистити конкретну бойову позицію від дрона противника) – щоб дати військовим захист. Але зараз кількість уже не все вирішує. Отже, Україні потрібно збільшувати виробництво окопного РЕБу на нестандартних частотах.
Постановка радіоперешкод є практично єдиним способом боротьби з FPV-дронами, оскільки збити такий маневрений дрон зі стрілецької зброї вкрай малоймовірно; втекти, з тієї ж причини, теж.
Оскільки коптери прийшли в армію із комерційної відеозйомки, завдання сховатися від переслідування перед ними не стояло. У першу чергу, для роботи їм виділялись безліцензійні частоти: тобто такі, на яких можна здійснювати радіозв’язок без дозволів від держави.
Сегмент FPV-дронів у війні між Україною та росією спершу працював на діапазоні 850-930 МГц (у нього, до речі, потрапляють і деякі великі БПЛА – російські розвідник «Орлан» і камікадзе «Ланцет»), а згодом він розширився до 720-1020 МГц. Відповідно під ці діапазони розроблялась майже вся лінійка українських засобів радіоелектронної боротьби. Однак зараз російські оператори дронів почали вилітати за цей діапазон.
Насправді тенденція до освоєння інших діапазонів спостерігається не тільки в FPV, а в зв’язку загалом; проте FPV-дрони як летальна зброя є найбільш помітною і критичною проблемою.
Отже, FPV-дрони і захист від них залишаються на передовій потребою номер один.
Для побудови ефективної системи боротьби з БПЛА необхідно використовувати слабкі сторони безпілотних літальних апаратів, такі, як:
1) уразливість БПЛА від вогню засобів ППО/ПРО та винищувальної авіації;
2) погодозалежність, наявність ряду демаскуючих ознак (електромагнітне, інфрачервоне, акустичне та радіовипромінювання), а також чутливість до впливу завад і «хакерських» атак;
3) недостатньо відпрацьована взаємодія при спільному застосуванні пілотованої та безпілотної авіації.
Серед експертів існує думка, що на сьогоднішній день жодна держава не готова протистояти спланованим атакам БПЛА. Традиційні види озброєння ППО розраховані на великі і віддалені цілі, в той час як сучасна лінійка БПЛА складається з нано-, мікро- і міні-апаратів, що літають на малих висотах.
Не дивлячись на те, що США значно випереджають інші країни у розвитку військової безпілотної авіації, їх експерти вважають, що Збройні Сили США потенційно вразливі для ударів безпілотної ударної авіації інших країн. У кожному виді Збройних Сил США є відповідні тактичні напрацювання з боротьби з БПЛА, проте досі в американській армії немає системного підходу до організації захисту від ударів БПЛА середнього та малого класу. Проте Міноборони США має плани відпрацювати загальну для всіх підрозділів Збройних Сил концепцію протидії БПЛА. Виходячи з викладеного, деякі експерти дійшли висновку, що необхідно розробляти нові засоби ППО з характеристиками, які дозволяють здійснювати ефективну боротьбу з безпілотною авіацією (у тому числі баражувальними боєприпасами). Крім того, у найближчій перспективі потрібно більш розгорнуто досліджувати нові методи та способи підвищення ефективності системи ЗРАП щодо боротьби з БПЛА.
Більш детально про перспективи розвитку БПЛА, як для захисту критичної інфраструктури, та особливості бойового застосування БПЛА у книзі - БПЛА як загроза безпеці критичної та військової інфраструктури. Ця книга буде корисною для освітніх цілей, а також представляє практичну цінність та інтерес для наукових співробітників та аналітиків, державних управлінців, представників бізнесу, фахівців із захисту об’єктів критичної інфраструктури, військових тощо.