У XXI столітті війна вийшла за межі традиційного поля бою. Відтепер вона ведеться не лише на суші, в морі чи в повітрі, а й у цифровому просторі. Кібервійна стала новим інструментом досягнення стратегічних і політичних цілей без прямого збройного зіткнення. Утім, її наслідки можуть бути не менш руйнівними, ніж у класичних конфліктах. Атаки на енергетичні системи, критичну інфраструктуру, банки, урядові сайти та інформаційні ресурси дедалі частіше стають головною ареною сучасного протиборства.
З огляду способів та стратегії ведення військових дій у кібервійнах порівняно з традиційними війнами найбільш істотно змінюється співвідношення прямих та непрямих дій. Непрямі дії, пов'язані з політичним, економічним та морально-психологічним впливом на противника, способами його дезінформації та підриву зсередини, що завжди грало велику роль у ході будь-якої війни. Проте за умов війн попередніх поколінь, заснованих на ідеях «тотальної війни», прямі військові дії нерідко перетворювалися на самоціль, відсуваючи на другий план непрямий вплив інформаційно-психологічного та економічного характеру. У сучасних умовах, коли ядерна зброя перетворюється на стримуючий чинник, а основною метою кібервійни є поразка економічного потенціалу противника, роль непрямих дій суттєво зростає. Йдеться про більшу гнучкість військового мистецтва, більш повне використання всього розмаїття засобів та способів ведення кібервійни, у тому числі невійськових та нетрадиційних.
Особливе місце в системі непрямих дій займають спеціальні методи ведення кібервійни, починаючи з психологічних операцій, підривних дій і закінчуючи операціями сил спеціального призначення. Вся збройна боротьба пронизується розгалуженим інформаційним протиборством.
Тобто кібервійна (або, як її ще називають, «дистанційна» війна) пов'язана із застосуванням нових форм і способів досягнення політичних, економічних та стратегічних цілей за рахунок розв'язання як локальних війн, конфліктів, так й політичного, економічного, інформаційного тиску та підривних дій всередині країн-противників. Ці форми та способи ведення кібервійни є своєрідним аналогом високоточної зброї – при збереженні дальності та значущості поразки вони використовують нові сфери для впливу: інформаційну, економічну та психологічну.
При цьому кіберзброя застосовується на всіх етапах підготовки та розвитку кібервійни як у мирний, так і у воєнний час, що визначається високою скритністю її впливу. Кіберзброя є основним засобом кібервійни у мирний період, а з початком бойових дій вона застосовується головним чином на користь забезпечення збройних сил. Причому на початку розгортання кібервійни здійснюється завоювання інформаційної переваги над супротивником у комплексі із застосуванням економічних, політичних, юридичних та інших невійськових заходів.
Невід'ємною частиною бойових дій також є інформаційне протиборство. Ще до початку військових дій має бути здобута повна інформаційна перевага, а з їх початком ставиться завдання: у максимально стислий термін домогтися «паралічу» системи управління противника. Порушення роботи ліній зв'язку, масованих збоїв у роботі обчислювальних систем та відмова радіоелектронного обладнання не дозволять противнику організовано проводити бойові дії. На військово-політичне керівництво, військовослужбовців та громадянське населення держави-противника здійснюється масований інформаційно-психологічний вплив з метою їх підштовхування до свідомого або спонтанного вчинення певних дій. При цьому активна пропаганда спрямована і на своє населення, і на мешканців «третіх країн» для формування вигідних внутрішньо- та зовнішньополітичних умов для подальшого ведення кібервійни.
Узагальнюючи наведене, зазначимо, що розвиток наукових та практичних експертних поглядів на хід ведення кібервійни показує, що кібервійни це:
системна війна;
війна, де основні сценарії визначаються з урахуванням складних ефектів всієї системи;
війна за володіння вирішальним потенціалом глобального управління.
Кібервійни є асиметричними та іррегулярними. Так, у протистоянні у кібервійні, з одного боку, може бути група атакуючих хакерів, з іншого – кібервійська, які захищають критично важливі об'єкти держави. Кібервійни з боку, наприклад, мережевих комбатантів та/або кібертерористів можуть здійснюватися не тільки проти конкретних інформаційних об'єктів, але навіть проти цілої держави, її збройних сил (кібервійськ).
На сучасному етапі кібервійни можуть бути ініційовані як державами і урядами, так й недержавними організаціями, незаконними збройними формуваннями, мережевими комбатантами. У цьому випадку часто не можна визначити, яка держава чи з території якої держави відбуваються кібероперації. Немає повної ясності і в тому, хто є противником, війна це чи не війна.
Водночас саме держави є найбільш потужними суб'єктами, здатними здійснювати розробку та застосування сучасних видів кіберзброї, проводити широкомасштабні кібероперації по всьому світу, завдавати значних втрат об'єктам кібератаки, як правило, критично важливим для тієї чи іншої країни (об'єктам енергетичного, транспортного сектору, управління та зв'язку, можливо, об'єктам стратегічних ядерних сил та систем, що забезпечують їх керованість та стійкість, тощо).
Таким чином, кібервійна — це не просто технічне протиборство у віртуальному середовищі, а новітня форма конфлікту, що об’єднує політичний, економічний, інформаційний і психологічний тиск у єдину систему впливу. Вона є елементом гібридної війни, де межа між миром і війною стирається, а традиційні ознаки війни — як то фронт, солдати чи оголошення — втрачають своє значення. Кібервійни вимагають нових стратегій національної безпеки, сучасних технологій захисту критичної інфраструктури та міжнародної співпраці. Зростаюча роль кіберпростору в геополітиці перетворює кібервійну на один з ключових викликів сучасного світу, ігнорування якого може призвести до катастрофічних наслідків для безпеки держави та її громадян.