У сучасному безпековому середовищі проксі-війни набули особливої актуальності як форма гібридного протистояння між державами або блоками держав. Цей тип конфліктів дозволяє досягати політичних, економічних та стратегічних цілей шляхом використання третіх сторін – неформальних або напівофіційних збройних формувань, опозиційних груп чи інших суб’єктів. Проксі-війни не лише знижують рівень прямої відповідальності держав-ініціаторів, але й ускладнюють реагування з боку міжнародної спільноти.
Характерними рисами проксі-війн є: використання третіх сил, уникнення прямого зіткнення, підтримка місцевих агентів.
При цьому можна виділити такі основні форми та способи ведення проксі-війн:
• надання державами – «спонсорами» проксі-війни проксі-суб’єктам фінансової, технічної та військової підтримки, зокрема, постачання зброї і військової техніки;
• спонсорство тероризму (терористичних груп), повстанців (включаючи тренування) або підтримка опозиційних сил, політичних опонентів (включаючи координацію їх дій) у ворожих державах;
• інформаційна війна – використання пропаганди, дезінформації та кібератак для маніпулювання громадською думкою, дестабілізації ворожих урядів;
• відправка військових консультантів, спеціальних сил або військових радників місцевим проксі-силам у ворожих країнах;
• заснування військових баз або точок підтримки у країнах-сателітах для забезпечення логістичної підтримки, зберігання зброї та проведення спеціальних операцій;
• технологічна підтримка – надання технологічної допомоги проксі-силам, включаючи військову розвідку, зв’язок та кібератаки;
• економічний тиск – застосування до ворожих держав економічних санкцій, бойкотів або інших економічних заходів для дестабілізації їх економіки;
• проведення спільних військових операцій – надання прямої військової підтримки, включаючи артилерійські обстріли, авіаційні удари та розміщення військових контингентів, але без прямого та відкритого залучення головних військових сил держав – «спонсорів» проксі-війн.
До чинників, які впливають на особливості та ефективність ведення проксі-війн, можна віднести: геополітичні інтереси, релігійні або етнічні конфлікти, геостратегічне розташування, ідеологічні протистояння, економічні інтереси, загострення регіональних конфліктів, конкуренція за вплив і контроль над регіонами, доступ до ресурсів, внутрішні політичні чинники, у тому числі внутрішні проблеми самих проксі-субʼєктів. Так, соціальні, економічні, етнічні чи релігійні проблеми у відповідних регіонах можуть стимулювати їх до ведення збройного конфлікту з підтримкою зовнішніх держав тощо. Крім того, бажання встановлення контролю над ресурсами, ринками або доступом до стратегічних торговельних маршрутів, обмеження впливу конкуруючих держав, намагання зміни політичного режиму у важливих регіонах можуть бути мотивацією для ведення проксі-війн.
Ведення проксі-війни безпосередньо пов’язано із здійсненням інформаційної війни, тобто пов’язано з маніпулюванням інформацією та впливом на громадську думку. Держави можуть використовувати проксі-субʼєктів для поширення пропаганди, дезінформації або керування інформаційними потоками. Міждержавне економічне протистояння також може призвести до проксі-війни, коли країни підтримують воюючі сторони з метою захисту своїх економічних інтересів.
Експерти з гібридних війн наголошують, що проксі-війна – це довготривалий конфлікт, який ведеться всередині держави або між кількома внутрішніми групами з метою здобуття контролю над територією, політичною владою або економічними ресурсами.
Проксі-війна може мати серйозні геополітичні, гуманітарні та економічні наслідки для проксі-сил (проксі-суб’єктів), які втягнуті в конфлікт, а також для населення, яке страждає від наслідків війни, яскравим прикладом результату такого виду війни є Україна та її населення.
Безперечно, що кожна проксі-війна є унікальною, етапи її підготовки та ведення відрізняються в залежності від конкретних обставин, проте можна виділити такі типові основні етапи підготовки, розв’язання та ведення проксі-війни:
політична та соціальна напруженість;
підготовка і озброєння;
провокації інцидентів та ескалація конфлікту;
відкритий збройний конфлікт;
гуманітарна криза;
дипломатичні зусилля для врегулювання конфлікту;
нерегулярна (іррегулярна) війна – війна, коли неформальні збройні формування ведуть операції проти регулярних сил (саботаж, терористичні атаки, підпільна діяльність та інші тактики);
міжнародне втручання (приміром, військові операції, санкції, миротворчі місії);
мирні переговори;
постконфліктна реконструкція та відновлення постраждалої країни.
Важливо наголосити, що це загальні етапи підготовки, розв’язання та ведення проксі-війни, оскільки кожна проксі-війна має свої унікальні особливості, які впливають на її етапи та хід подій. Наприклад, однією з особливостей проксі-війни може бути використання терористичних атак, кібератак або етнічних чи релігійних протирічь, які змінюють динаміку конфлікту.
Кінцевий результат ведення проксі-війни може бути різним залежно від конкретної ситуації і цілей сторін, що втягнуті у конфлікт, однак до основних можливих результатів проксі-війни можна віднести:
• перемога однієї з втягнутих сторін. Це може призвести до зміни політичного, економічного або територіального стану справ у регіоні;
• збалансоване утримання. Іноді проксі-війна може завершитися збереженням статус-кво, де жодна із протидіючих сторін не здобуває остаточної перемоги, а військовий конфлікт затримується на певному рівні напруги. Це може бути результатом геополітичного балансу сил, неможливості військової переваги жодної із протидіючих сторін або недостатньої рішучості сторін продовжувати конфлікт;
• дипломатичні перемовини та мирні домовленості між конфліктуючими сторонами, у тому числі шляхом міжнародного посередництва;
• погіршення ситуації у вигляді загострення, ескалації конфлікту, розширення його масштабів, інтенсивності, тривалості або збільшення втрат. Це може призвести до гуманітарної кризи, знищення критичної інфраструктури або поширення насилля серед цивільного населення (збільшення числа жертв серед громадян);
• дестабілізація регіону з негативним впливом на безпеку, економіку та гуманітарну ситуацію повністю в усьому регіоні;
• розвиток нових або відновлення старих конфліктів. Наприклад, внаслідок втручання зовнішніх сил і підтримки протидіючих сторін можуть виникнути нові конфлікти та протистояння;
• руйнування міждержавних відносин між країнами та міжнародними гравцями, що беруть участь у конфлікті, з подальшою ескалацією напруги і спричиненням негативного впливу на міждержавні торговельні та дипломатичні відносини;
• втрата контролю. Під час проксі-війни можуть бути ситуації, коли жодна з втягнутих сторін не досягає чіткої перемоги, але втрачає контроль над ситуацією. Це може створити вакуум влади, зростання безпекових загроз та хаосу.
Кінцевий результат проксі-війни є складним і комплексним та залежить від багатьох чинників, таких як геополітична ситуація, рівень залучених ресурсів, міжнародна підтримка, воля сторін до продовження або припинення конфлікту тощо. Окрім того, результати проксі-війни можуть бути суб'єктивно сприйняті різними сторонами конфлікту. Також кінцевий результат проксі-війни може бути складним і не завжди задовольняти всіх сторін.
У цілому, остаточний результат проксі-війни залежить від здатності протидіючих сторін до врегулювання конфлікту, готовності до компромісу, ролі міжнародних акторів і зовнішнього впливу [1, с. 18].
Проксі-війна може значним чином впливати на політичну ситуацію в країні або регіоні: може призвести до зміни уряду, політичних альянсів або спричинити соціальні та етнічні напруження.
Після завершення проксі-війни ініціатор проксі-війни може вжити заходів для утримання та контролю ситуації, що склалась після проксі-війни, а також може підготуватися до можливого наступного вторгнення або більш прямого втручання у конфлікт у майбутньому. Крім того, міжнародна реакція також може впливати на хід проксі-війни та її результат.
Отже, проксі-війни відносяться до міждержавних конфліктів, в яких дві або більше протидіючі сторони замість прямого зіткнення здійснюють бойові дії через пов'язані з ними проксі-сили, організації або групи.
У контексті зростання проксі-конфліктів як ключового елементу гібридних війн важливо не лише аналізувати їхню природу, а й розробляти ефективні механізми протидії. Докладніше про технології, інструменти та практики ведення гібридної війни, зокрема проксі-форматів, можна знайти у книзі компанії Сідкон «Сучасні технології гібридної війни». У книзі представлено комплексний підхід до нейтралізації гібридних загроз на державному рівні, включно з використанням штучного інтелекту, систем підтримки прийняття рішень і сучасних інформаційних фільтрів. Запропоновані рішення спрямовані на підвищення стійкості до непрямих агресивних дій і зміцнення національної безпеки в умовах багатовекторного протистояння.
Характерними рисами проксі-війн є: використання третіх сил, уникнення прямого зіткнення, підтримка місцевих агентів.
При цьому можна виділити такі основні форми та способи ведення проксі-війн:
• надання державами – «спонсорами» проксі-війни проксі-суб’єктам фінансової, технічної та військової підтримки, зокрема, постачання зброї і військової техніки;
• спонсорство тероризму (терористичних груп), повстанців (включаючи тренування) або підтримка опозиційних сил, політичних опонентів (включаючи координацію їх дій) у ворожих державах;
• інформаційна війна – використання пропаганди, дезінформації та кібератак для маніпулювання громадською думкою, дестабілізації ворожих урядів;
• відправка військових консультантів, спеціальних сил або військових радників місцевим проксі-силам у ворожих країнах;
• заснування військових баз або точок підтримки у країнах-сателітах для забезпечення логістичної підтримки, зберігання зброї та проведення спеціальних операцій;
• технологічна підтримка – надання технологічної допомоги проксі-силам, включаючи військову розвідку, зв’язок та кібератаки;
• економічний тиск – застосування до ворожих держав економічних санкцій, бойкотів або інших економічних заходів для дестабілізації їх економіки;
• проведення спільних військових операцій – надання прямої військової підтримки, включаючи артилерійські обстріли, авіаційні удари та розміщення військових контингентів, але без прямого та відкритого залучення головних військових сил держав – «спонсорів» проксі-війн.
До чинників, які впливають на особливості та ефективність ведення проксі-війн, можна віднести: геополітичні інтереси, релігійні або етнічні конфлікти, геостратегічне розташування, ідеологічні протистояння, економічні інтереси, загострення регіональних конфліктів, конкуренція за вплив і контроль над регіонами, доступ до ресурсів, внутрішні політичні чинники, у тому числі внутрішні проблеми самих проксі-субʼєктів. Так, соціальні, економічні, етнічні чи релігійні проблеми у відповідних регіонах можуть стимулювати їх до ведення збройного конфлікту з підтримкою зовнішніх держав тощо. Крім того, бажання встановлення контролю над ресурсами, ринками або доступом до стратегічних торговельних маршрутів, обмеження впливу конкуруючих держав, намагання зміни політичного режиму у важливих регіонах можуть бути мотивацією для ведення проксі-війн.
Ведення проксі-війни безпосередньо пов’язано із здійсненням інформаційної війни, тобто пов’язано з маніпулюванням інформацією та впливом на громадську думку. Держави можуть використовувати проксі-субʼєктів для поширення пропаганди, дезінформації або керування інформаційними потоками. Міждержавне економічне протистояння також може призвести до проксі-війни, коли країни підтримують воюючі сторони з метою захисту своїх економічних інтересів.
Експерти з гібридних війн наголошують, що проксі-війна – це довготривалий конфлікт, який ведеться всередині держави або між кількома внутрішніми групами з метою здобуття контролю над територією, політичною владою або економічними ресурсами.
Проксі-війна може мати серйозні геополітичні, гуманітарні та економічні наслідки для проксі-сил (проксі-суб’єктів), які втягнуті в конфлікт, а також для населення, яке страждає від наслідків війни, яскравим прикладом результату такого виду війни є Україна та її населення.
Безперечно, що кожна проксі-війна є унікальною, етапи її підготовки та ведення відрізняються в залежності від конкретних обставин, проте можна виділити такі типові основні етапи підготовки, розв’язання та ведення проксі-війни:
політична та соціальна напруженість;
підготовка і озброєння;
провокації інцидентів та ескалація конфлікту;
відкритий збройний конфлікт;
гуманітарна криза;
дипломатичні зусилля для врегулювання конфлікту;
нерегулярна (іррегулярна) війна – війна, коли неформальні збройні формування ведуть операції проти регулярних сил (саботаж, терористичні атаки, підпільна діяльність та інші тактики);
міжнародне втручання (приміром, військові операції, санкції, миротворчі місії);
мирні переговори;
постконфліктна реконструкція та відновлення постраждалої країни.
Важливо наголосити, що це загальні етапи підготовки, розв’язання та ведення проксі-війни, оскільки кожна проксі-війна має свої унікальні особливості, які впливають на її етапи та хід подій. Наприклад, однією з особливостей проксі-війни може бути використання терористичних атак, кібератак або етнічних чи релігійних протирічь, які змінюють динаміку конфлікту.
Кінцевий результат ведення проксі-війни може бути різним залежно від конкретної ситуації і цілей сторін, що втягнуті у конфлікт, однак до основних можливих результатів проксі-війни можна віднести:
• перемога однієї з втягнутих сторін. Це може призвести до зміни політичного, економічного або територіального стану справ у регіоні;
• збалансоване утримання. Іноді проксі-війна може завершитися збереженням статус-кво, де жодна із протидіючих сторін не здобуває остаточної перемоги, а військовий конфлікт затримується на певному рівні напруги. Це може бути результатом геополітичного балансу сил, неможливості військової переваги жодної із протидіючих сторін або недостатньої рішучості сторін продовжувати конфлікт;
• дипломатичні перемовини та мирні домовленості між конфліктуючими сторонами, у тому числі шляхом міжнародного посередництва;
• погіршення ситуації у вигляді загострення, ескалації конфлікту, розширення його масштабів, інтенсивності, тривалості або збільшення втрат. Це може призвести до гуманітарної кризи, знищення критичної інфраструктури або поширення насилля серед цивільного населення (збільшення числа жертв серед громадян);
• дестабілізація регіону з негативним впливом на безпеку, економіку та гуманітарну ситуацію повністю в усьому регіоні;
• розвиток нових або відновлення старих конфліктів. Наприклад, внаслідок втручання зовнішніх сил і підтримки протидіючих сторін можуть виникнути нові конфлікти та протистояння;
• руйнування міждержавних відносин між країнами та міжнародними гравцями, що беруть участь у конфлікті, з подальшою ескалацією напруги і спричиненням негативного впливу на міждержавні торговельні та дипломатичні відносини;
• втрата контролю. Під час проксі-війни можуть бути ситуації, коли жодна з втягнутих сторін не досягає чіткої перемоги, але втрачає контроль над ситуацією. Це може створити вакуум влади, зростання безпекових загроз та хаосу.
Кінцевий результат проксі-війни є складним і комплексним та залежить від багатьох чинників, таких як геополітична ситуація, рівень залучених ресурсів, міжнародна підтримка, воля сторін до продовження або припинення конфлікту тощо. Окрім того, результати проксі-війни можуть бути суб'єктивно сприйняті різними сторонами конфлікту. Також кінцевий результат проксі-війни може бути складним і не завжди задовольняти всіх сторін.
У цілому, остаточний результат проксі-війни залежить від здатності протидіючих сторін до врегулювання конфлікту, готовності до компромісу, ролі міжнародних акторів і зовнішнього впливу [1, с. 18].
Проксі-війна може значним чином впливати на політичну ситуацію в країні або регіоні: може призвести до зміни уряду, політичних альянсів або спричинити соціальні та етнічні напруження.
Після завершення проксі-війни ініціатор проксі-війни може вжити заходів для утримання та контролю ситуації, що склалась після проксі-війни, а також може підготуватися до можливого наступного вторгнення або більш прямого втручання у конфлікт у майбутньому. Крім того, міжнародна реакція також може впливати на хід проксі-війни та її результат.
Отже, проксі-війни відносяться до міждержавних конфліктів, в яких дві або більше протидіючі сторони замість прямого зіткнення здійснюють бойові дії через пов'язані з ними проксі-сили, організації або групи.
У контексті зростання проксі-конфліктів як ключового елементу гібридних війн важливо не лише аналізувати їхню природу, а й розробляти ефективні механізми протидії. Докладніше про технології, інструменти та практики ведення гібридної війни, зокрема проксі-форматів, можна знайти у книзі компанії Сідкон «Сучасні технології гібридної війни». У книзі представлено комплексний підхід до нейтралізації гібридних загроз на державному рівні, включно з використанням штучного інтелекту, систем підтримки прийняття рішень і сучасних інформаційних фільтрів. Запропоновані рішення спрямовані на підвищення стійкості до непрямих агресивних дій і зміцнення національної безпеки в умовах багатовекторного протистояння.