Сучасну епоху називають інформаційною ерою. Жодне рішення не проходить без так званої інформаційної підтримки. Одночасно це час інформаційних війн, запеклої боротьби за свідомість та уми. Результат міждержавного протистояння найчастіше вирішено наперед перемогою в інформаційних битвах.
Народження нового типу війни, який у науковій літературі отримав назву «інформаційної/інформаційно-психологічної або латентної інформаційної війни», відноситься до 90-х років ХХ століття, мета якої – програмування суспільної свідомості не за допомогою раціональних методів переконання, пропаганди, які вичерпали себе у минулі роки, а шляхом прихованого психологічного впливу, який спонукає людей добровільно діяти за новою програмою. У «латентній інформаційній війні» маніпулювання суспільною свідомістю стає системотворчим принципом впливу та основною інформаційною зброєю.
У сучасному світі маніпулювання свідомістю є основною технологією війни нового типу (латентної інформаційної війни), яка використовує інформаційний вплив на людську свідомість на мікрорівні (індивідуальна свідомість), макрорівні (суспільна свідомість нації) та мегарівні (у масштабах всього людства), який здійснюється за численними каналами міжнародного комунікативного простору (ЗМІ, кібервплив, масова культура та ін.); ініціює окремих індивідів та соціум на дії за певною програмою, всупереч їх власним інтересам та, тим самим, провокує глобальні політико-економічні зміни у країнах на користь суб'єкта маніпуляції. У породженні нових стереотипів важливу роль відіграють ЗМІ, які використовують для цього передусім апеляцію «інших» (людей, спільнот, країн, народів).
В основі неперевіреної (неформальної) (чутки, плітки, поголос) інформації знаходяться, як правило, дві характеристики: важливість та невизначеність. Чим важливіша подія, тим більше в ній неформальної інформації. Неформальна інформація – це функція від важливості події, помноженої на його двозначність (так званий закон Олпорта).
Неформальна інформація майже не підлягає контролю та містить велику частку дезінформації, яка може викликати спонтанні, важко передбачувані та некеровані соціальні дії.
Маніпулювання суспільною свідомістю досягає своєї мети, насамперед тоді, коли йдеться про врахування специфічних властивостей і характеристик соціальної картини світу, що мають у своєму розпорядженні об'єкти маніпулювання. Найкращий результат як при поширенні необхідних, цілеспрямовано насаджуваних цінностей, так і при продукуванні та просуванні контрцінностей досягається у разі дестабілізації тієї соціальної картини світу (ситуації), яка тривалий час домінувала у суспільстві (або у свідомості індивіда).
Маси піддаються як цілеспрямованому впливу, так й постійній «профілактичній» обробці за допомогою преси, соціальних мереж, месенджерів та телебачення. Здійснюються регулярні інформаційні вкидання у новинні агенції та засоби масової інформації, щоб створити необхідний порядок денний та звернути у потрібному напрямку увагу аудиторії.
Маніпулювання соціальним настроєм пов'язане з навмисним спотворенням сутності природи соціальних процесів, з домінуванням корпоративних інтересів тих чи інших соціальних груп. Погляди, думки людей набувають деформованого характеру, представляючи компроміс між офіційними установками та індивідуальним досвідом і устремліннями. Маніпулювання соціальним настроєм здійснюється у вигляді «насадження ідей», ідеалів. Нерідко виробляється та поширюється так звана «національна ідея».
Усвідомлення реальності втілення у життя інформаційної зброї викликає нагальну необхідність забезпечення інформаційної безпеки суспільства з метою організації протидії мережевим війнам та захисту національного інформаційного простору від нових видів інформаційних агресій із застосуванням інформаційної зброї нового покоління – психічних вірусів.
Крім того, необхідно враховувати, що в умовах формування інформаційного суспільства головним засобом інформаційного впливу на суспільну свідомість, здатним породжувати соціальні, політичні, міжнаціональні, релігійні та інші конфлікти, стають електронні ЗМІ, соціальні мережі, месенджери. Щороку спостерігається зростання ступеня впливу ЗМІ на бізнес- та політеліти країн. При цьому нерідко інформаційна агресія з-за кордону посилюється внутрішніми проблемами країни, зокрема економічними. До них належать, зокрема, корупція, яка паралізує адміністративний ресурс протидії такій агресії.
Таким чином, в умовах мережевого суспільства, що формується, використання засобів масової комунікації, маніпулювання соціальним настроєм та суспільною свідомістю багаторазово посилюють можливості деструктивного впливу на свідомість/підсвідомість людини, на великі групи людей та, в цілому, на населення країни за допомогою інформаційних технологій.
Інструментом організації маніпулятивних впливів на особистість, на її світоглядні уявлення та емоційно-вольову сферу, на групову та масову свідомість є широко використовувана на сьогодні інформаційна (інформаційно-психологічна) зброя.
З метою протидії мережевій агресії та здійснення успішного інформаційного міждержавного протистояння необхідно проводити регулярну «модернізацію» збройних сил, спецслужб, політичних інститутів, інформаційних систем, комунікацій тощо, розробляти систему власних мережевих технологій і стратегію ведення мережевої війни. Це неймовірно важке завдання, але, не вирішивши його або навіть не поставивши його, країна приречена на поразку від мережевих технологій, які використовуються закордонними спецслужбами, з якими вона за визначенням не впорається.
Мережеву війну можна виграти тільки мережевими засобами, адаптувавши до власних умов і цілей ефективні інформаційні технології, що стрімко розвиваються.
З погляду технологічного здійснення ідей ведення мережевих війн на практиці величезний інтерес у останнє десятиліття мають розроблені фізиками методи комп'ютерного аналізу складних мереж – комп'ютерних, соціальних, економічних тощо. Від цих методів чекають як аналізу, так й головне – прогнозування та навіть вивчення шляхів прямого впливу різних мереж на життя суспільства та поведінку окремих людей.
Сучасні дослідження у галузі складних мереж дозволяють дійти висновку про подібність їх архітектури. Це дає можливість по-новому поглянути на завдання підвищення безпеки у Інтернеті та ведення оборони в умовах мережевих / інформаційних війн.
Вже зараз з метою вироблення інструментів протидії використанню теорій мережевих війн на практиці останніми роками найбільш затребувані у мережевому аналізі методи оцінки стійкості мережі до пошкоджень, а також технології пошуку слабких місць для кібератаки, мінімальних наборів вузлів, вихід яких з ладу позбавляє мережу цілісності.
Таким чином, будь-яка країна у світі потребує створення системи власних мережевих технологій та стратегії ведення мережевої війни, а також національної системи інформаційного управління та протиборства. Доцільним є формування підсистем інформаційного управління та протиборства в органах державної влади, які відповідають за забезпечення інформаційної безпеки країни, контроль ЗМІ. Назріла необхідність координації діяльності зазначених підсистем інформаційного управління і протиборства та формування на їх основі національної інформаційно-політичної системи.
Протидія інформаційним / мережевим війнам повинна здійснюватися одночасно в кількох напрямках:
1) стратегічний напрям, який включає довгострокове прогнозування активності та діяльності центрів інформаційного впливу на країну з визначенням можливих суб'єктів, що здійснюють кібератаки та інформаційні впливи; попередження, блокування мережевих атак на початковій стадії;
2) виявлення об'єктів та суб'єктів мережевих війн, способів їх здійснення; запобігання актам інформаційного впливу під час мережевих війн;
3) передача всього управління мережевими технологіями найбільш надійним спецслужбам при невтручанні у їх роботу будь-яких інших державних органів управління;
4) розробка спеціальних правових та організаційних механізмів недопущення протиправних інформаційно-психологічних впливів на масову свідомість суспільства;
5) проведення спеціальних операцій соціального інжинірингу у ЗМІ з метою запобігання негативному інформаційному впливу на громадян держави.
Потенційним напрямом досліджень у галузі забезпечення інформаційної безпеки мають стати проєкти зі створення автоматизованих систем моніторингу інформаційної безпеки, що дозволяють виявляти загрози критично важливим об'єктам інформаційних інфраструктур, оцінити їх кореляцію та реагувати на них у режимі реального часу.
Підсумовуючи, можна стверджувати, що технології ведення інформаційних та мережевих війн міцно зайняли своє місце у геополітиці, оскільки на сучасному етапі спостерігається гостре стратегічне міждержавне протиборство.
Більш детально про технології, методи, прояви та інструменти гібридної війни проти держави, суспільства, бізнесу, особистості - у книзі компанії Сідкон "Cучасні технології гібридної війни". У книзі запропоновані заходи щодо протидії гібридним загрозам на державному рівні на основі досягнень штучного інтелекту, розробок новітніх систем підтримки прийняття рішень та інформаційних фільтрів.
Народження нового типу війни, який у науковій літературі отримав назву «інформаційної/інформаційно-психологічної або латентної інформаційної війни», відноситься до 90-х років ХХ століття, мета якої – програмування суспільної свідомості не за допомогою раціональних методів переконання, пропаганди, які вичерпали себе у минулі роки, а шляхом прихованого психологічного впливу, який спонукає людей добровільно діяти за новою програмою. У «латентній інформаційній війні» маніпулювання суспільною свідомістю стає системотворчим принципом впливу та основною інформаційною зброєю.
У сучасному світі маніпулювання свідомістю є основною технологією війни нового типу (латентної інформаційної війни), яка використовує інформаційний вплив на людську свідомість на мікрорівні (індивідуальна свідомість), макрорівні (суспільна свідомість нації) та мегарівні (у масштабах всього людства), який здійснюється за численними каналами міжнародного комунікативного простору (ЗМІ, кібервплив, масова культура та ін.); ініціює окремих індивідів та соціум на дії за певною програмою, всупереч їх власним інтересам та, тим самим, провокує глобальні політико-економічні зміни у країнах на користь суб'єкта маніпуляції. У породженні нових стереотипів важливу роль відіграють ЗМІ, які використовують для цього передусім апеляцію «інших» (людей, спільнот, країн, народів).
В основі неперевіреної (неформальної) (чутки, плітки, поголос) інформації знаходяться, як правило, дві характеристики: важливість та невизначеність. Чим важливіша подія, тим більше в ній неформальної інформації. Неформальна інформація – це функція від важливості події, помноженої на його двозначність (так званий закон Олпорта).
Неформальна інформація майже не підлягає контролю та містить велику частку дезінформації, яка може викликати спонтанні, важко передбачувані та некеровані соціальні дії.
Маніпулювання суспільною свідомістю досягає своєї мети, насамперед тоді, коли йдеться про врахування специфічних властивостей і характеристик соціальної картини світу, що мають у своєму розпорядженні об'єкти маніпулювання. Найкращий результат як при поширенні необхідних, цілеспрямовано насаджуваних цінностей, так і при продукуванні та просуванні контрцінностей досягається у разі дестабілізації тієї соціальної картини світу (ситуації), яка тривалий час домінувала у суспільстві (або у свідомості індивіда).
Маси піддаються як цілеспрямованому впливу, так й постійній «профілактичній» обробці за допомогою преси, соціальних мереж, месенджерів та телебачення. Здійснюються регулярні інформаційні вкидання у новинні агенції та засоби масової інформації, щоб створити необхідний порядок денний та звернути у потрібному напрямку увагу аудиторії.
Маніпулювання соціальним настроєм пов'язане з навмисним спотворенням сутності природи соціальних процесів, з домінуванням корпоративних інтересів тих чи інших соціальних груп. Погляди, думки людей набувають деформованого характеру, представляючи компроміс між офіційними установками та індивідуальним досвідом і устремліннями. Маніпулювання соціальним настроєм здійснюється у вигляді «насадження ідей», ідеалів. Нерідко виробляється та поширюється так звана «національна ідея».
Усвідомлення реальності втілення у життя інформаційної зброї викликає нагальну необхідність забезпечення інформаційної безпеки суспільства з метою організації протидії мережевим війнам та захисту національного інформаційного простору від нових видів інформаційних агресій із застосуванням інформаційної зброї нового покоління – психічних вірусів.
Крім того, необхідно враховувати, що в умовах формування інформаційного суспільства головним засобом інформаційного впливу на суспільну свідомість, здатним породжувати соціальні, політичні, міжнаціональні, релігійні та інші конфлікти, стають електронні ЗМІ, соціальні мережі, месенджери. Щороку спостерігається зростання ступеня впливу ЗМІ на бізнес- та політеліти країн. При цьому нерідко інформаційна агресія з-за кордону посилюється внутрішніми проблемами країни, зокрема економічними. До них належать, зокрема, корупція, яка паралізує адміністративний ресурс протидії такій агресії.
Таким чином, в умовах мережевого суспільства, що формується, використання засобів масової комунікації, маніпулювання соціальним настроєм та суспільною свідомістю багаторазово посилюють можливості деструктивного впливу на свідомість/підсвідомість людини, на великі групи людей та, в цілому, на населення країни за допомогою інформаційних технологій.
Інструментом організації маніпулятивних впливів на особистість, на її світоглядні уявлення та емоційно-вольову сферу, на групову та масову свідомість є широко використовувана на сьогодні інформаційна (інформаційно-психологічна) зброя.
З метою протидії мережевій агресії та здійснення успішного інформаційного міждержавного протистояння необхідно проводити регулярну «модернізацію» збройних сил, спецслужб, політичних інститутів, інформаційних систем, комунікацій тощо, розробляти систему власних мережевих технологій і стратегію ведення мережевої війни. Це неймовірно важке завдання, але, не вирішивши його або навіть не поставивши його, країна приречена на поразку від мережевих технологій, які використовуються закордонними спецслужбами, з якими вона за визначенням не впорається.
Мережеву війну можна виграти тільки мережевими засобами, адаптувавши до власних умов і цілей ефективні інформаційні технології, що стрімко розвиваються.
З погляду технологічного здійснення ідей ведення мережевих війн на практиці величезний інтерес у останнє десятиліття мають розроблені фізиками методи комп'ютерного аналізу складних мереж – комп'ютерних, соціальних, економічних тощо. Від цих методів чекають як аналізу, так й головне – прогнозування та навіть вивчення шляхів прямого впливу різних мереж на життя суспільства та поведінку окремих людей.
Сучасні дослідження у галузі складних мереж дозволяють дійти висновку про подібність їх архітектури. Це дає можливість по-новому поглянути на завдання підвищення безпеки у Інтернеті та ведення оборони в умовах мережевих / інформаційних війн.
Вже зараз з метою вироблення інструментів протидії використанню теорій мережевих війн на практиці останніми роками найбільш затребувані у мережевому аналізі методи оцінки стійкості мережі до пошкоджень, а також технології пошуку слабких місць для кібератаки, мінімальних наборів вузлів, вихід яких з ладу позбавляє мережу цілісності.
Таким чином, будь-яка країна у світі потребує створення системи власних мережевих технологій та стратегії ведення мережевої війни, а також національної системи інформаційного управління та протиборства. Доцільним є формування підсистем інформаційного управління та протиборства в органах державної влади, які відповідають за забезпечення інформаційної безпеки країни, контроль ЗМІ. Назріла необхідність координації діяльності зазначених підсистем інформаційного управління і протиборства та формування на їх основі національної інформаційно-політичної системи.
Протидія інформаційним / мережевим війнам повинна здійснюватися одночасно в кількох напрямках:
1) стратегічний напрям, який включає довгострокове прогнозування активності та діяльності центрів інформаційного впливу на країну з визначенням можливих суб'єктів, що здійснюють кібератаки та інформаційні впливи; попередження, блокування мережевих атак на початковій стадії;
2) виявлення об'єктів та суб'єктів мережевих війн, способів їх здійснення; запобігання актам інформаційного впливу під час мережевих війн;
3) передача всього управління мережевими технологіями найбільш надійним спецслужбам при невтручанні у їх роботу будь-яких інших державних органів управління;
4) розробка спеціальних правових та організаційних механізмів недопущення протиправних інформаційно-психологічних впливів на масову свідомість суспільства;
5) проведення спеціальних операцій соціального інжинірингу у ЗМІ з метою запобігання негативному інформаційному впливу на громадян держави.
Потенційним напрямом досліджень у галузі забезпечення інформаційної безпеки мають стати проєкти зі створення автоматизованих систем моніторингу інформаційної безпеки, що дозволяють виявляти загрози критично важливим об'єктам інформаційних інфраструктур, оцінити їх кореляцію та реагувати на них у режимі реального часу.
Підсумовуючи, можна стверджувати, що технології ведення інформаційних та мережевих війн міцно зайняли своє місце у геополітиці, оскільки на сучасному етапі спостерігається гостре стратегічне міждержавне протиборство.
Більш детально про технології, методи, прояви та інструменти гібридної війни проти держави, суспільства, бізнесу, особистості - у книзі компанії Сідкон "Cучасні технології гібридної війни". У книзі запропоновані заходи щодо протидії гібридним загрозам на державному рівні на основі досягнень штучного інтелекту, розробок новітніх систем підтримки прийняття рішень та інформаційних фільтрів.