Особливості міжнародного впливу держави-агресора через корупцію, економічні, інвестиційні та інші проекти

У сучасних умовах держава-агресор активно використовує економічні інструменти впливу. Одним із найнебезпечніших є корозійні інвестиції — фінансові вливання, що маскуються під легальні, але насправді спрямовані на послаблення або знищення стратегічних підприємств держави-мішені. Вони стали ключовим елементом гібридної війни проти України та інших країн.

Метод корозійних інвестицій — найпідступніший, оскільки він, з одного боку, є ефективним і легальним способом контролю з боку агресора за діяльністю / персоналом / інформацією стратегічного підприємства держави-мішені, а з іншого — дозволяє знищувати підприємства, маскуючи цей процес під природні економічні процеси (банкрутство, припинення виробничих процесів). Корозійні інвестиції виступають особливим видом економічної зброї в ході гібридної війни.

Так, у ході гібридної війни міжнародний вплив держави-агресора може здійснюватися через інвестиції в галузі економіки держави-мішені задля отримання корпоративних прав суб’єктів господарювання країни-жертви через реальних або підставних власників держави-агресора з метою знищення та банкрутства критичних господарських об’єктів держави-мішені. Наприклад, з моменту отримання Україною незалежності Росія інвестувала в ключові для української економіки підприємства, встановлювала над ними контроль, а потім їх штучно зупиняла або ліквідувала.

Корозійні інвестиції — це метод економічної гібридної війни, який полягає у здійсненні прямих (безпосередніх) або опосередкованих інвестицій у реальний сектор економіки держави з метою отримання корпоративних прав над підприємствами країни-жертви, які у підсумку спрямовані на нанесення шкоди її економіці, національним інтересам та/або забезпечення сталого функціонування власної економіки агресора. Іншими словами, корозійні інвестиції — це інвестиції в економіку, що переслідують не економічні, а політичні цілі зі знищення чи підкорення держави. «Корозія» передбачає шкідливі для економіки країни-жертви або корисні для країни-агресора наслідки від такої «інвестиції». Наприклад, в Україні спостерігалася надмірна концентрація російських власників за підсумками приватизації-2000. Корозійні інвестиції в українську економіку стали елементом гібридної війни.

Метою корозійних інвестицій, на перший погляд, є окремі підприємства держави-жертви, але насправді за сукупністю вражених економічних цілей досягається мета знищення окремих галузей економіки держави-жертви та/або досягнення поставленої політичної мети. Реальна мета держави-агресора стає зрозумілою на завершальній стадії конкретної спеціальної операції у ході гібридної економічної війни, коли запобігти руйнівним наслідкам складно, а в певних випадках і неможливо. Так, за 30 років незалежності України з понад 1,5 тисяч стратегічних підприємств України приблизно 42% підприємств було ліквідовано або знаходиться в стадії банкрутства. Найбільш уразливими стали переробна промисловість України (близько 50% втрат), добувна промисловість і розроблення кар’єрів (близько 47%), наукова та технічна діяльність (близько 35%). Безперечно, знищенням стратегічних галузей економіки України займалася не лише Росія, були в наявності й внутрішні чинники — реальна збитковість підприємства, корупція в інтересах вітчизняних «еліт», проте також спостерігався й корозійний вплив РФ на економіку України, зокрема на окремі українські підприємства чи цілі галузі, які було знищено або взято під контроль державою-агресором.

Цей процес нерідко супроводжувався нелогічними з точки зору ведення бізнесу явищами — зменшенням обсягу виробництва, номенклатури товарів, закриттям певних важливих для виробництва та науково-технічної діяльності підрозділів підприємства. Залишалося лише виробництво на українських підприємствах, підконтрольних Росії, що забезпечувало потребу РФ у певній продукції. Отже, новий власник стратегічного українського підприємства, яке функціонувало юридично та фізично, за допомогою корозійних дій штучно гальмував його потенційно привабливі, прибуткові види діяльності, якщо вони не відповідали інтересам РФ, і тим самим завдавав шкоди українській економіці. Якщо підприємства через певні обставини відігравали ключову та часом незамінну роль для російської економіки, вони контролювалися та переорієнтувалися на роботу в інтересах Росії, тому знищення таких підприємств відкладалось у часі. Ці результати вказують на російську стратегію, яка полягала в цілеспрямованому зниженні економічного потенціалу України через руйнування української економіки, що стало однією з важливих цілей гібридної війни з боку Росії, що відбувалася проти України протягом останніх 30 років. При цьому в умовах розпочатої відкритої російської агресії проти України гібридні спеціальні операції в економічній сфері не стали другорядними, а набули вирішального значення. Водночас, не припиняючи гібридних дій, агресор додатково здійснює цілеспрямоване фізичне знищення металургійних, інфраструктурних, енергетичних та інших об’єктів України, яке проводиться системно і має яскраво виражену направленість — знищення обраних ключових галузей економіки.

До негативних економічних наслідків корозійних інвестицій належать такі:

1. Штучне блокування / припинення господарської діяльності підприємств, знищення їх попри алогічність (наприклад, банкрутство на тлі позитивних фінансових показників і високої рентабельності виробництва).

У 2008 р. проросійський політичний діяч Олег Царьов, який контролював єдиного виробника офсетного паперу в Україні — Дніпропетровську паперову фабрику, на тлі її позитивних показників фінансової діяльності розпочав штучне банкрутство підприємства, що фактично поставило Україну в залежність від російського імпорту паперу та готової друкованої продукції.

Або такий приклад корозійних інвестицій. За інформацією СБУ, з 2006 р. єдиний в Україні Запорізький алюмінієвий комбінат (ЗАлК) цілеспрямовано знищувався в інтересах конкурентів з Росії — на користь російських виробників металу. Спочатку афілійовані з російськими бізнесменами структури придбали контрольний пакет акцій ЗАлКу. При цьому для реалізації зазначеної оборудки у 2006–2008 рр. замовники сформували організовану групу з представників російської компанії «РУСАЛ», колишнього керівництва комбінату, українських бізнесменів та іноземних громадян.

2. Викрадення інформації про підконтрольний об’єкт, його персонал, технології, особливості функціонування, а також інформації про його контрагентів / клієнтів, їхні дані, обсяги співробітництва тощо.

Наприклад, така діяльність сприяє спецслужбам держави-агресора в отриманні персональних даних громадян держави-жертви для проведення в подальшому вербувальних заходів.

У 2014 р. колишній міністр внутрішніх справ Болгарії Цветан Цветанов в інтерв’ю виданню The Financial Times наголосив, що в 2013 р. протести проти сланцевих проєктів Chevron в країні, а також антиурядові демонстрації, які призвели до відставки владного кабінету, пройшли за сценарієм, розробленим Росією і реалізованим за допомогою підконтрольних РФ болгарських бізнесменів.

3. Використання економічних важелів для проведення операцій у інших сферах здійснення гібридної війни — соціальній, політичній, інформаційній тощо (наприклад, штучне створення кризи на виробництві для провокування соціального вибуху, фінансування протестної діяльності).

4. Використання бізнесу держави-жертви для проведення деструктивної або протиправної діяльності (фінансування організованих злочинних угруповань, терористів, підконтрольних політичних проєктів, виведення / легалізація (відмивання) злочинно здобутих коштів тощо).

У 2022 р. Державне бюро розслідувань України (ДБР) за матеріалами досудового розслідування встановило, що представники компанії VS Energy (яка до останнього часу контролювала в Україні п’ять регіональних підприємств генерації енергії та була підконтрольна через підставних осіб громадянам РФ, а саме: президенту російського футбольного клубу ЦСКА Є. Гінеру, заступнику голови Держдуми РФ О. Бабакову та кримінальному авторитету, який має статус злодія в законі, М. Воєводіну) протягом тривалого часу завдавали шкоди Україні, підривали її суверенітет і територіальну цілісність. Наприкінці 2023 р. ДБР та СБУ оголосили в розшук російського бізнесмена Гінера та заступника голови Держдуми РФ Бабакова. Крім того, в опублікованому у жовтні 2022 р. звіті Європейської комісії щодо ризиків відмивання грошей і фінансування тероризму йдеться про існування в країнах ЄС тисяч компаній, підконтрольних росіянам (зокрема суб’єктам санкцій ЄС) у сферах нерухомості, будівництва, готельного бізнесу, у фінансовому й енергетичному секторах, які можуть відмивати кошти, а також фінансувати дестабілізаційні заходи в інших країнах.

5. Використання економічних потужностей країни-жертви у власних економічних інтересах зі шкідливими наслідками для самої країни-жертви (наприклад, встановлення контролю над сировинною базою країни-жертви з подальшим виробленням із цієї сировини продукції для власної промисловості критичної інфраструктури, наприклад, засобів ураження власного оборонно-промислового комплексу).

Так, з початку 2000-х рр. РФ через підконтрольного олігарха Дмитра Фірташа фактично встановила контроль над титановою галуззю України та використовувала її виключно для забезпечення стратегічною сировиною власного оборонно-промислового комплексу (насамперед у виробництві бойових літаків і гелікоптерів). При цьому олігарх Д. Фірташ фактично саботував модернізацію підконтрольного Запорізького титано-магнієвого комбінату, що унеможливило розвиток вітчизняного переробного підприємства та, як наслідок, отримання потенційних високих прибутків від виробництва готового титанового прокату. Навіть після повернення в державну власність України низки титанових потужностей (з 2014 р.) Росія через підставні західні компанії налагодила імпорт титанової сировини з України.

Тобто агресор розглядав українську видобувну та переробну промисловість як потенційний об’єкт корозійного впливу (що можна побачити на наведеному вище прикладі титанової галузі). Інакше кажучи, держава-агресор наносить основний гібридній удар в економічній сфері державі-жертві по об’єктам, що мають стратегічне значення.

Корозійні інвестиції — це прихована форма економічної зброї, наслідки якої проявляються у втраті цілих галузей і стратегічних об’єктів. Більш розгорнутий аналіз цього явища подано у книзі Ю. І. Когута «Сучасні технології гібридної війни».