Україна, яка є членом Спеціального комітету із штучного інтелекту при Раді Європи, у жовтні 2019 р. приєдналася до Рекомендацій Організації економічного співробітництва і розвитку з питань штучного інтелекту (Organisation for Economic Co-operation and Development, Recommendation of the Council on Artificial Intelligence, OECD/LEGAL/0449). Однак, Україна поки що повільно просувається у формуванні державної політики з впровадження та розвитку технологій штучного інтелекту. Проблема відсутності правового регулювання штучного інтелекту (в тому числі у сферах економіки, публічного управління, кібербезпеки, оборони тощо) визнається на державному рівні: про це, зокрема, зазначено в Концепції розвитку штучного інтелекту в Україні, схваленій Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2020 р. №1556-р. Цією Концепцією визначаються мета, принципи та завдання розвитку технологій штучного інтелекту в Україні як одного з пріоритетних напрямів у сфері науково-технологічних досліджень.
Метою Концепції розвитку штучного інтелекту в Україні є визначення пріоритетних напрямів і основних завдань розвитку технологій штучного інтелекту для задоволення прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, побудови конкурентоспроможної національної економіки, вдосконалення системи публічного управління.
Пріоритетними напрямами реалізації цієї Концепції є:
·зайняття Україною значного сегмента світового ринку технологій штучного інтелекту та провідних позицій у міжнародних рейтингах (AI Readiness Index by Oxford Insights, AI Index by Stanford University тощо);
·створення умов для участі у діяльності міжнародних організацій та реалізації ініціатив щодо формування стратегій розвитку, регулювання та стандартизації штучного інтелекту;
·впровадження технологій штучного інтелекту у сфері освіти, економіки, публічного управління, кібербезпеки, оборони та інших сферах для забезпечення довгострокової конкурентоспроможності України на міжнародному ринку;
·забезпечення доступу до інформації (баз даних, електронних реєстрів тощо), її використання під час розроблення технологій штучного інтелекту для виробництва товарів та надання послуг;
·сприяння поширенню результатів досліджень у галузі штучного інтелекту та підвищенню їх якості;
·підвищення рівня професійної підготовки спеціалістів для забезпечення сфери технологій штучного інтелекту кваліфікованими кадрами;
·захист інформаційного простору від несанкціонованого втручання, забезпечення безпечного функціонування інформаційно-телекомунікаційних систем;
·підвищення рівня безпеки суспільства шляхом застосування технологій штучного інтелекту під час розроблення заходів ресоціалізації засуджених осіб та ризику скоєння повторного правопорушення;
·приведення законодавства у галузі використання технологій штучного інтелекту у відповідність із міжнародними нормативно-правовими актами.
Реалізація Концепції розвитку штучного інтелекту в Україні передбачена на період до 2030 року.
Поряд з цим, у Концепції розвитку штучного інтелекту в Україні наголошуються такі першочергові проблеми, які призводять до зростання кіберзагроз у державі: недостатній рівень інформаційної безпеки та захисту даних в інформаційно-телекомунікаційних системах державних органів внаслідок застарілості автоматичних систем виявлення та оцінки інформаційних загроз, невикористання потенціалу прогнозування та передбачення загроз з метою своєчасної підготовки системи до можливої атаки; зростання кількості спроб несанкціонованого втручання в роботу автоматизованих систем, комп’ютерних мереж.
У цій Концепції пропонується досліджувати і впроваджувати штучний інтелект по галузях. Як наслідок, пріоритетними сферами, в яких реалізуються завдання державної політики розвитку галузі штучного інтелекту України, є: освіта і професійне навчання, наука, економіка, кібербезпека, інформаційна безпека, оборона, публічне управління, правове регулювання та етика, правосуддя.
Зокрема, згідно з Концепцією розвитку штучного інтелекту в Україні основним завданням у сфері кібербезпеки під час реалізації державної політики розвитку галузі штучного інтелекту України є захист комунікаційних, інформаційних та технологічних систем, інформаційних технологій, передусім тих, що використовуються операторами (постачальниками) ключових послуг (включаючи об’єкти критичної інфраструктури) і є важливими для безперервності функціонування держави, суспільства та безпеки громадян.
Поки що в Україні відсутні єдина національна стратегія розвитку ШІ та дорожні карти по галузях, потужна ІТ-інфраструктура та відповідне законодавство (зокрема, регулювання етичних норм та стандартизація щодо ШІ). Спостерігається застарілість legacy-систем (так званих успадкованих систем у сфері інформаційних технологій), що не дає можливості швидко інтегрувати ШІ у виробничі процеси. Проте Україна намагається врегулювати впровадження та застосування технологій ШІ у різні сфери життєдіяльності суспільства.
З огляду на обраний Україною євроінтеграційний курс формування та подальше вдосконалення вітчизняного законодавства щодо правового регулювання застосування штучного інтелекту має ґрунтуватися на вже сформованих європейських стандартах, правилах і рекомендаціях щодо ШІ. Зокрема, в основу державного регламентування новітніх технологій ШІ в Україні слід закласти європейські стандарти та рекомендації із захисту прав і свобод розробників штучного інтелекту та користувачів його здобутками, договірних зобов’язань і юридичної відповідальності в цій галузі. При цьому реформування законодавства України у сфері впровадження та розвитку ШІ відповідно до сучасних цифрових трендів має відбуватися комплексно.
Детальніше про систему управління та регулювання штучного інтелекту в Україні можна дізнатися з книги компанії Сідкон "Штучний інтелект і безпека". Ця книга висвітлює такі важливі аспекти:
Практична спрямованість напрацювань: В книзі викладені напрацювання практичної спрямованості щодо потенціалу, сучасних трендів та перспектив інтегрування штучного інтелекту у різні сфери господарської діяльності і життєдіяльності суспільства та людини.
Система управління та регулювання: Окремо розглядається система управління та регулювання штучного інтелекту в Україні, її структура, механізми та інструменти.
Перспективи розвитку: Книга також аналізує перспективи розвитку штучного інтелекту в Україні, можливі ризики та способи їх мінімізації.
Отже, дана книга може стати корисним джерелом для поглиблення знань про систему управління та регулювання штучного інтелекту в Україні, а також про потенціал і перспективи його інтеграції в різні сфери життя.
Метою Концепції розвитку штучного інтелекту в Україні є визначення пріоритетних напрямів і основних завдань розвитку технологій штучного інтелекту для задоволення прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, побудови конкурентоспроможної національної економіки, вдосконалення системи публічного управління.
Пріоритетними напрямами реалізації цієї Концепції є:
·зайняття Україною значного сегмента світового ринку технологій штучного інтелекту та провідних позицій у міжнародних рейтингах (AI Readiness Index by Oxford Insights, AI Index by Stanford University тощо);
·створення умов для участі у діяльності міжнародних організацій та реалізації ініціатив щодо формування стратегій розвитку, регулювання та стандартизації штучного інтелекту;
·впровадження технологій штучного інтелекту у сфері освіти, економіки, публічного управління, кібербезпеки, оборони та інших сферах для забезпечення довгострокової конкурентоспроможності України на міжнародному ринку;
·забезпечення доступу до інформації (баз даних, електронних реєстрів тощо), її використання під час розроблення технологій штучного інтелекту для виробництва товарів та надання послуг;
·сприяння поширенню результатів досліджень у галузі штучного інтелекту та підвищенню їх якості;
·підвищення рівня професійної підготовки спеціалістів для забезпечення сфери технологій штучного інтелекту кваліфікованими кадрами;
·захист інформаційного простору від несанкціонованого втручання, забезпечення безпечного функціонування інформаційно-телекомунікаційних систем;
·підвищення рівня безпеки суспільства шляхом застосування технологій штучного інтелекту під час розроблення заходів ресоціалізації засуджених осіб та ризику скоєння повторного правопорушення;
·приведення законодавства у галузі використання технологій штучного інтелекту у відповідність із міжнародними нормативно-правовими актами.
Реалізація Концепції розвитку штучного інтелекту в Україні передбачена на період до 2030 року.
Поряд з цим, у Концепції розвитку штучного інтелекту в Україні наголошуються такі першочергові проблеми, які призводять до зростання кіберзагроз у державі: недостатній рівень інформаційної безпеки та захисту даних в інформаційно-телекомунікаційних системах державних органів внаслідок застарілості автоматичних систем виявлення та оцінки інформаційних загроз, невикористання потенціалу прогнозування та передбачення загроз з метою своєчасної підготовки системи до можливої атаки; зростання кількості спроб несанкціонованого втручання в роботу автоматизованих систем, комп’ютерних мереж.
У цій Концепції пропонується досліджувати і впроваджувати штучний інтелект по галузях. Як наслідок, пріоритетними сферами, в яких реалізуються завдання державної політики розвитку галузі штучного інтелекту України, є: освіта і професійне навчання, наука, економіка, кібербезпека, інформаційна безпека, оборона, публічне управління, правове регулювання та етика, правосуддя.
Зокрема, згідно з Концепцією розвитку штучного інтелекту в Україні основним завданням у сфері кібербезпеки під час реалізації державної політики розвитку галузі штучного інтелекту України є захист комунікаційних, інформаційних та технологічних систем, інформаційних технологій, передусім тих, що використовуються операторами (постачальниками) ключових послуг (включаючи об’єкти критичної інфраструктури) і є важливими для безперервності функціонування держави, суспільства та безпеки громадян.
Поки що в Україні відсутні єдина національна стратегія розвитку ШІ та дорожні карти по галузях, потужна ІТ-інфраструктура та відповідне законодавство (зокрема, регулювання етичних норм та стандартизація щодо ШІ). Спостерігається застарілість legacy-систем (так званих успадкованих систем у сфері інформаційних технологій), що не дає можливості швидко інтегрувати ШІ у виробничі процеси. Проте Україна намагається врегулювати впровадження та застосування технологій ШІ у різні сфери життєдіяльності суспільства.
З огляду на обраний Україною євроінтеграційний курс формування та подальше вдосконалення вітчизняного законодавства щодо правового регулювання застосування штучного інтелекту має ґрунтуватися на вже сформованих європейських стандартах, правилах і рекомендаціях щодо ШІ. Зокрема, в основу державного регламентування новітніх технологій ШІ в Україні слід закласти європейські стандарти та рекомендації із захисту прав і свобод розробників штучного інтелекту та користувачів його здобутками, договірних зобов’язань і юридичної відповідальності в цій галузі. При цьому реформування законодавства України у сфері впровадження та розвитку ШІ відповідно до сучасних цифрових трендів має відбуватися комплексно.
Детальніше про систему управління та регулювання штучного інтелекту в Україні можна дізнатися з книги компанії Сідкон "Штучний інтелект і безпека". Ця книга висвітлює такі важливі аспекти:
Практична спрямованість напрацювань: В книзі викладені напрацювання практичної спрямованості щодо потенціалу, сучасних трендів та перспектив інтегрування штучного інтелекту у різні сфери господарської діяльності і життєдіяльності суспільства та людини.
Система управління та регулювання: Окремо розглядається система управління та регулювання штучного інтелекту в Україні, її структура, механізми та інструменти.
Перспективи розвитку: Книга також аналізує перспективи розвитку штучного інтелекту в Україні, можливі ризики та способи їх мінімізації.
Отже, дана книга може стати корисним джерелом для поглиблення знань про систему управління та регулювання штучного інтелекту в Україні, а також про потенціал і перспективи його інтеграції в різні сфери життя.