Технології чорного піару, маніпулятивні політичні технології та політична пропаганда

Сучасне різноманіття у засобах поширення інформації актуалізує питання маніпулятивних технологій впливу на масову свідомість. Однією з таких технологій є чорний піар. Зазвичай чорний піар як технологія управління суспільною свідомістю електорату представляє собою повсякденну стратегію вибору можливих інструментів постійного впливу на масову свідомість споживача продуктів чорного піару з метою викликати в нього емоції, відчуття, якими потім можна буде маніпулювати та скеровувати в потрібному напрямі в політичній сфері.

Чорний піар у політиці - це вміння через формування тематики новин і реагування на суспільні запити утворювати маніпулятивну систему висвітлення ключових подій не фактами, а емоціями, зміною акцентів і закликами на суспільно-економічні наслідки. Разом з тим чорний піар є інструментом дискредитації опонента в очах суспільства. Нині політичний чорний піар відійшов від одиничних засобів влиття інформаційного бруду в політичний процес та поступово стає ефективною маркетинговою стратегією управлінням попитом та емоціями широкого загалу. в політичному процесі, що призводить до відриву від реальності, посиленні суб’єктивізму в політичних рішеннях, волюнтаризму або політичного популізму. Останнім часом змінився сам контекст чорного піару: він перейшов від звичайних акцій до формування контенту висвітлення політичних подій, тобто випуск новин або присутність у ЗМІ стає першим елементом впровадження технологій чорного піару як інструменту формування уявлення про певне явище у політичному процесі. Використання технологій чорного піару в політичних процесах сучасності стає можливим за умови відсутності його законодавчого врегулювання, що відкриває перед учасниками політичного життя широкі можливості для впливу на суспільну свідомість громадян з метою швидко отримати позитивний результат у політичному процесі. Водночас технології сучасного чорного піару поступово відходять від кліше «миттєвого бруду» та стають стратегією повсякденного маніпулятивного управління суспільною свідомістю. Провідними прийомами чорного піару виступають:

1. Технологія еристики (скандалу) - техніка і метод інформаційного супроводу актуальної та суспільно значущої проблеми за допомогою незаперечної аргументації, що дозволяє тримати суспільство у стані зацікавленості та пасивної участі в політичному процесі. Наприклад, можна зменшити рівень суспільного негативу, впровадивши технології еристики через заміну медійного контексту новин, що робиться за допомогою актуалізації уваги на соціальних наслідках певного державного управлінського рішення. Тобто завдяки масмедійному контенту суспільна увага зосереджується на публіцистичних явищах, емоціях, що відбувається через відсутність критичного сприйняття ухваленого державного управлінського рішення;
2. Технологія рабулістики - це технологічний інструментарій створення предмету обговорення, певний компонент якого часом не відповідає дійсності або подається під заданим кутом зору (наприклад, передача інформації у соціальних мережах, уточнення її за допомогою онлайн-трансляції), що спонукає членів суспільства до активних дій чи політичної участі.

Проте, залишаючись тривалий час засобами публіцистики, ці два компоненти чорного піару сформувалися в активні засоби маніпулювання масовою свідомістю з метою направити суспільну увагу в бажане русло та підвести опонента / громадян до бажаного висновку або результату (наприклад, підтримати певного кандидата на виборах). Разом з тим, повного змісту технологій чорного піару у політичних процесах досі не вироблено. Широкого поширення під час реалізації прийомів чорного піару набуває фабрикування компроматів та використання безпідставних звинувачень політичних опонентів. Основними каналами поширення компроматів виступають телебачення, друковані ЗМІ, інтернет, анонімні листівки, а також чутки. Досить часто штучно сфабриковані компрометуючі матеріали оприлюднюються незадовго до проведення виборів з розрахунком на те, що їхня необ’єктивність буде доведена в судовому порядку лише після завершення голосування. та не матиме жодного впливу на результати виборчої кампанії. Цим обумовлюється впровадження в деяких європейських державах практики законодавчого зобов’язання суддів розглядати справи щодо порушення честі та гідності кандидатів протягом однієї доби. Водночас сучасний рівень розвитку інформаційних технологій у поєднанні зі значною міфологізацією суспільної свідомості створює для політичних сил спокусу підвищення своїх рейтингів за допомогою застосування дієвих політичних маніпуляцій. Це зумовлено тим, що маніпулювання, пов’язане із цілеспрямованим перекручуванням інформації, є потужним інструментом при створенні маніпулятивних політичних технологій. Політичне маніпулювання - це приховане управління політичною свідомістю та поведінкою людини, що ґрунтується на ірраціональності та формуванні хибних висновків з метою примусити особу до дій або бездіяльності всупереч її справжнім інтересам. Зазвичай маніпулювання свідомістю відбувається під час виборчих кампаній. Під маніпулюванням свідомістю під час виборчих кампаній розуміють систему засобів ідеологічного й духовно-психологічного впливу на свідомість виборців за умов приховування справжніх цілей і думок задля підтримки певної політичної сили, що не лише спонукає людину віддати свій голос за потрібного кандидата або партію, а й примушує її хотіти це зробити.

Використовувані методи у політичних кампаніях можна поділити на такі групи:

· адміністративні ресурси (залякування державних службовців, фальсифікація виборів, маніпуляції з опонентом, антиреклама, контрпропаганда);

· психоманіпуляції (обман, дезінформація, наклепи, вигадування ярликів, спотворення візуального образу опонента).

Кращим способом захисту від політичного маніпулювання є знання способів його здійснення. Способами політичного маніпулювання є:

·замовчування невигідної інформації та блокування правдивої інформації;

·пряме підтасовування фактів і поширення недостовірної інформації;

·упереджена інтерпретація фактів;

·ґрунтовне та об’єктивне висвітлення малозначущих деталей з одночасним замовчуванням або неправильною інтерпретацією важливих подій;

·навішування ярликів для компрометації політиків;

·впровадження іміджів і кліше - формування стереотипів щодо політиків;

·надання сфальсифікованої інформації тощо.

Нерідко застосовується надмірний тиск на почуття за допомогою емоцій, виклик активної емоційної реакції аудиторії, що часто використовується під час багатолюдних мітингів, де натовп втрачає критичність і легко піддається навіюванню, спрямовуючи емоції та дії у визначеному оратором напрямі. Застосовувані прийоми політичного маніпулювання зазвичай поділяються на такі типи:

· тактичні; інформаційні; рекламні; латеральне програмування.

Застосування в ході політичного маніпулювання латерального програмування ґрунтується на повторенні повідомлень, які начебто є очевидними. Видами такого латерального програмування є: · гіпноз, що передбачає використання мовних стратегій, які забезпечують уникнення опору прямим командам; · нейролінгвістичне програмування (НЛП), яке спирається на низку типів сприйняття навколишнього світу та метапрограми. Серед прийомів латерального програмування вирізняються: · застосування сублімінальної (підсвідомої) реклами (ефект 25-го кадру); · ланцюгове з’єднання реальних фактів з вигаданими; · «установка-наказ» — повторення тверджень безапеляційним тоном без аргументації; · використання сполучення кольорів, шрифтів, звуків і світла певних частот, що вводить свідомість у граничний стан.

Одними з найбільш поширених прийомів політичного маніпулювання є прийом з усунення альтернативи, до яких належать недопущення діалогу та можливості порівняти різні точки зору різних політиків у масмедіа, коли ЗМІ транслюють думку лише одного політика. Описаний маніпулятивний прийом у політичному процесі є близьким до прийому застосування вибіркової уваги, сутність якого полягає в умисному підборі подій, які дискредитують або позитивно висвітлюють певні сторони політичного процесу та виявляють неіснуючі тенденції. Одним з основних засобів політичного маніпулювання є соціально-політичний міф - розповсюдження ідей, які сприймаються переважно на віру, без будь-якого критичного осмислення. У кожному суспільстві наявні міфи, які активно підтримуються правлячими колами, зокрема за допомогою ЗМІ. Міф, по суті, є важелем управління масовою свідомістю. Зокрема, політичний міф містифікує (спотворює) політичну реальність, утворюючи у такий спосіб своєрідний структурний елемент свідомості - міфосвідомість, яка дозволяє спростити сприйняття складного світу політики завдяки цілісним і гармонійним уявленням, заснованим на вірі, іміджі, а не на логічному знанні. Міф як політичний інструмент дозволяє: - перерозподілити владні ресурси; докорінно зламати ситуацію на політичній арені; різко змінити громадську думку; отримати вихід до нових важелів влади. Політичні еліти, наділені владою, намагаються ефективно впливати на суспільну свідомість і роблять все можливе для того, щоб мати контроль над засобами масової інформації, що забезпечують доступ до різного роду інформації та практично замінили реальний світ політичних подій світом інформації. Тобто через контроль засобів масової інформації можна отримати контроль над суспільною свідомістю, а це у свою чергу створить важливий політичний ресурс для реалізації власних інтересів. Політична пропаганда також відіграє значну роль у політичному маніпулюванні. З цією метою використовується політична реклама, що є невід’ємною частиною маніпулятивних технологій, яку суб’єкти політичного процесу застосовують з метою впливу на громадську думку. Політична пропаганда виступає одним з найефективніших засобів формування громадської думки. Пропаганду поділяють на види:

· біла (без приховання мети та джерела інформації);

· сіра (мета та джерела інформації можуть бути прихованими);

· чорна (подається фальшива інформація щодо події та її джерела).

З появою мережі «Інтернет» пропаганда теж зазнала змін, сучасні характерні риси пропаганди: · активує сильні емоції; · спрощує інформацію до мінімума; · апелює до страхів, надії, мрії цільової аудиторії; · здійснює атаку на опонента. Таким чином, серед найбільших викликів сьогодення постає необхідність формування стійкої до маніпулятивних впливів електоральної культури суспільства. Цим пояснюється необхідність системного аналізу способів нейтралізації маніпулятивних впливів, зокрема у політиці. Для здійснення ефективного електорального вибору виборець має володіти максимальною кількістю об’єктивних знань про претендентів на керівні посади, а для цього слід критично аналізувати повідомлення основних масмедіа та шукати істину. Водночас уникнути впливу пропаганди можна за допомогою розвитку політичної свідомості та культури населення, чого можна досягнути лише просвітницькою та освітянською роботою.

Таким чином, маніпулятивні технології та чорний піар є потужними інструментами впливу, які за умови відсутності критичного сприйняття інформації здатні деформувати суспільну свідомість та впливати на політичний вибір громадян. Захист від таких впливів потребує не лише медіаграмотності, а й глибокого розуміння механізмів сучасного інформаційного протиборства.

Більш детально з аналізом інструментарію маніпуляцій, стратегіями інформаційного впливу та особливостями їх застосування в сучасних умовах можна ознайомитися у книзі за посиланням: Сучасні технології гібридної війни.