Сучасний світ стрімко поринає в хаос війн та конфліктів, деструктивних процесів, які неможливо передбачити. За слушним висловом італійського професора К. Санторо, розпочався «період цивілізаційних катастроф і глобального хаосу», ознаками якого є послаблення ролі ООН та системи міжнародного права внаслідок дестабілізації світової геополітичної ситуації; посилення військово-політичного розбалансування світу; бурхливий розвиток націоналізму, екстремізму й тероризму; поширення у світі воєнних конфліктів малої інтенсивності; розпад традиційних військово-політичних блоків.
При цьому гібридні війни, проксі-війни, ставши невід’ємною частиною нових геополітичних реалій, перетворюються на основний інструмент геополітичного протистояння, що актуалізує пошук протидії таким загрозам, що, у свою чергу, вимагає комплексного підходу та використання інтегрованих заходів для захисту від гібридних загроз, зокрема, залучення дипломатичних, політичних, економічних та військових засобів для захисту національних інтересів та забезпечення стабільності і безпеки держави. Однак у цьому процесі на сьогоднішній день бракує в міжнародному праві розуміння поняття «гібридна війна», досі немає чітких меж, які окреслювали б поняття «гібридної війни».
Ключовою рисою підходу, який виник для протидії багатовимірному характеру гібридних загроз, є його всеосяжність, адже передбачає скоординоване застосування всього спектру наявних ресурсів, зокрема дипломатичні, військові, розвідувальні та економічні. Цей підхід отримав розвиток у зв’язку з тим, що система безпеки, яку розробило міжнародне право після 1945 р., сьогодні не може відповісти на загрозу нового виклику – гібридну війну, а провідні світові організації, такі, як ООН, будують свою діяльність, керуючись доктринами, прийнятими після Другої світової війни. Відповідно, сучасні типи гібридних конфліктів потребують зовсім іншого правового трактування.
На національному рівні доцільно розробити стратегічні документи з протидії проксі-війнам як інструментам здійснення гібридних війн. Оскільки ведення проксі-війни має значний політичний, етичний та геополітичний вимір, розробка конкретних стратегій з протидії проксі-війнам повинна базуватися на особливостях ситуації, геополітичних цілях та обмеженнях, зокрема з точки зору міжнародного права.
Крім того, з метою протидії проявам гібридних війн на державному рівні доцільно провести комплексну реформу і зміцнення національного сектору безпеки, поступово формувати комплексну загальнонаціональну систему протистояння ворожому інформаційному впливу.
На сьогодні Україна, яка здійснює озброєний опір військовій агресії росії, може використовувати такі різноманітні елементи та тактики проксі-війни, спрямовані на підірвання російських інтересів та послаблення впливу рф як на Україну, так і на міжнародній арені:
·підтримка опозиційних політичних рухів в росії, тобто Україна може надавати політичну, фінансову та інформаційну підтримку російським опозиційним рухам або незалежним громадським організаціям, які протистоять російському режиму;
· формування власних проксі-сил, тобто Україна може підтримувати та озброювати українські або місцеві групи, які борються проти російської агресії на окупованих територіях;
· активне здійснення інформаційної війни, тобто Україна може проводити активну інформаційну кампанію, спрямовану на розкриття російської агресії, дезінформацію та протидію російській пропаганді;
· нарощування санкцій, тобто Україна повинна продовжувати сприяти введенню додаткових економічних та політичних санкцій проти росії, спрямованих на послаблення російського впливу та навʼязування економічних обмежень;
· акцентування уваги на міжнародній дипломатії, тобто Україна повинна активно співпрацювати з міжнародними партнерами, зокрема країнами-союзниками, для мобілізації міжнародної підтримки проти російської агресії та ізоляції росії на міжнародній арені;
· здійснення кібернападів, кіберрозвідки, кіберзахисту. Україна повинна розробляти та використовувати кіберзброю, включаючи кібератаки та кібершпигунство, проти російських державних установ, військових систем та критичної комунікаційної інфраструктури. Також Україна повинна вживати заходів із запобігання кібератакам, удосконалення кібербезпеки та захисту власної критичної інфраструктури, у тому числі використовувати розвідувальні технології для збору розвідувальної інформації про ворожі кібердії, плани та слабкі місця у кіберзахисту агресора;
· нарощування економічного тиску, тобто Україна та її союзники повинні максимально використовувати економічні засоби, такі як обмеження торгівлі, скасування інвестицій та економічні санкції, для послаблення російського впливу та завдання шкоди російській економіці;
· здійснення інформаційної блокади. Україна повинна обмежити доступ російських (проросійських) медіа та інформаційних ресурсів на свою територію, забороняти їх діяльність або контролювати їх контент з метою зменшення російської пропаганди та впливу;
· розвиток партнерства з іншими державами. Україна повинна укладати союзи та стратегічні партнерства з іншими країнами, які мають спільні інтереси у стриманні російського впливу, що сприятиме підтримці та координації спільних дій проти росії.
Як наголошують експерти з питань протидії гібридним війнам, використання елементів проксі-війни є складним та ризикованим процесом, який потребує виваженої стратегії та збалансованості, тому Україна має ретельно розглянути можливі наслідки та ризики кожного з елементів проксі-війн, співпрацювати з міжнародними партнерами з цих питань для досягнення своїх геополітичних цілей. Вибір конкретних стратегій та тактик ведення проксі-війни повинен базуватися на ретельному аналізі геополітичної ситуації, експертній оцінці ризиків та можливостей проведення проксі-війни, а також врахуванні міжнародного права та норм у цій сфері.
Водночас деякі експерти наголошують, що успіх у протидії загрозам воєнного характеру, що мають ознаки гібридності, стає неможливим без інтеграції військових та невійськових сил і засобів сектору безпеки та оборони держави. Однак, за оцінками військових аналітиків, співвідношення внеску військових та невійськових засобів для досягнення воєнно-політичних цілей у збройному конфлікті суттєво змінилось на користь останніх. Тому головною метою заходів щодо протидії воєнним загрозам, які мають гібридний характер (ознаки гібридності), є своєчасне виявлення загрози у певній сфері функціонування суспільства і держави, що охоплює система забезпечення воєнної безпеки, можливих наслідків впливу на стан забезпечення національної безпеки та недопущення перетворення її з потенційної до реальної з усуненням дії формуючих цю загрозу чинників. Для цього на державному рівні доцільно інтегрувати зусилля військових та невійськових сил та засобів (сформувати інтегрований потенціал протидії) із запобігання гібридним загрозам. Здійснення цієї протидії має покладатися на сектор безпеки і оборони будь-якої держави.
Як правило, під інтегрованим потенціалом протидії гібридним загрозам розуміють сформований раціональний склад сил і засобів сектору безпеки і оборони та визначення їх необхідних спроможностей, реалізувати які планується за єдиним замислом для деескалації виявлених (прогнозованих) загроз, які мають комплексний (гібридний) характер у межах виділених державою та недержавними організаціями ресурсів. Сутність цього підходу засновується на тому, що виявлений або прогнозований рівень загрози, яка має гібридний характер, має бути нейтралізований передусім невійськовими (політичними, економічними, інформаційно-психологічними тощо) методами та засобами, а у разі їх низької ефективності – з використанням воєнно-політичних, військово-технічних, спеціальних, оборонних та інших дій для забезпечення достатнього рівня національної безпеки держави.
З урахуванням викладеного, можна сформулювати основні принципи, за якими має відбуватися інтегрування військових і невійськових сил та засобів для протидії загрозам, що мають гібридний характер:
· системності;
·адекватності гібридній загрозі, який висуває вимоги до відповідності залучених суб’єктів сектору безпеки і оборони, поставлених їм завдань та виділених ресурсів, чинникам, що формують загрозу;
·оптимізації розподілу зусиль між задіяними суб’єктами сектору безпеки і оборони та різного роду ресурсів;
· науковості у формуванні інтегрованого потенціалу військових та невійськових засобів, який зобов’язує здійснювати всебічний аналіз гібридних загроз і забезпечувати обґрунтованість заходів з протидії цим загрозам на базі повної та достовірної інформації із застосуванням наукових методів і підходів та сучасного програмного забезпечення;
· принцип, що об’єднує групу принципів управлінської діяльності, які стосуються прийняття організаційно-управлінських рішень. Дотримання саме принципів управлінської діяльності забезпечує досягнення мети протидії гібридним загрозам. Основними з цих принципів, що пропонуються до врахування, є:
1) наявність одного керуючого центру (органу);
2) збалансованість прав і обов’язків осіб, які приймають рішення у структурі суб’єктів сектору безпеки і оборони, тобто відповідальність має бути узгодженою з їх повноваженнями;
3) реальність поставлених завдань і термінів;
4) економічність, тобто урахування наявних ресурсів різного роду та зіставлення їх із конкретною метою;
5) гнучкість, тобто здатність змінюватися відповідно до вже отриманих проміжних результатів та навколишнього середовища;
6) конкретність і адресність, що передбачають визначення виконавця заходу, часу і термінів;
7) несуперечливість, тобто погодженість з іншими рішеннями із забезпечення національної безпеки;
8) повнота змісту, тобто рішення має охоплювати гібридну загрозу загалом, можливі напрями її розвитку, засоби і ресурси, використовувані для досягнення цілей протидії гібридній загрозі, терміни досягнення, порядок взаємодії між суб’єктами сектору безпеки і оборони на всіх етапах протидії;
9) передбачення ризиків та прагнення зменшити їх до мінімально можливого рівня, що потребує управління ризиками, тобто завчасного виявлення невизначеностей та прогнозування наслідків їх впливу на стан функціонування сектору безпеки і оборони для розроблення і реалізації рішень щодо їх зменшення.
Слід зазначити, що протидія загрозам, що мають гібридний характер, є складним процесом, що зумовлено великою кількістю формуючих ці загрози різнорідних чинників та складністю прогнозу змін інтенсивності їх дії . У цьому контексті також важливими є можливості сил і засобів сектору безпеки і оборони, які залучатимуться до протидії гібридним загрозам, якісні характеристики кадрів цього сектору.
З метою протидії гібридним загрозам основні зусилля з розвитку сектору безпеки і оборони на національному рівні доцільно зосередити на поетапному та узгодженому нарощуванні оперативних спроможностей сил безпеки і оборони та рівня їх готовності до невідкладного реагування на виклики й загрози національній безпеці держави, у тому числі у ході гібридної війни, зокрема на такі:
· удосконалення концептуальних та доктринальних засад підготовки та застосування сил і засобів сектору безпеки і оборони у ході гібридної війни. З метою протидії гібридній агресії, що характеризується комплексним використанням військових і невійськових інструментів (економічних, політичних, інформаційно-психологічних тощо), доцільно здійснити перегляд національної концепції обороноздатності держави. Одночасно пропонується створення результативного механізму формування і реалізації державної політики з питань забезпечення національної безпеки на основі врахування усіх можливих гібридних загроз. Першочерговим завданням також є створення дієвої системи управління силами і засобами сектору безпеки і оборони у ході гібридної війни. Формування національних оборонних спроможностей передбачається здійснити завдяки поліпшенню взаємодії і координації дій органів державної влади і складових сектору безпеки і оборони з урахуванням особливостей протидії гібридній агресії;
· централізація управління сектором безпеки і оборони у мирний час, у кризових ситуаціях, що загрожують національній безпеці, та в особливий період;
· підвищення рівня міжвідомчої координації і взаємодії;
· узгодження концепцій, стратегій і програм реформування та розвитку складових сектору безпеки і оборони та захисту національної безпеки, у тому числі під час здійснення гібридної війни проти держави;
· удосконалення системи державного прогнозування та стратегічного планування, системи планування застосування сил і засобів сектору безпеки і оборони під час здійснення гібридної війни проти держави.
Основними напрямами досягнення необхідних спроможностей сил і засобів сектору безпеки і оборони під час здійснення гібридної війни проти держави можуть бути:
· формування системи управління силами безпеки і оборони залежно від типу кризової ситуації (гібридної загрози) та з урахуванням багатогранності ризиків національній безпеці, у тому числі під час здійснення гібридної війни проти держави;
· удосконалення системи планування застосування, управління та взаємодії сил безпеки і оборони під час усунення (нейтралізації) актуальних гібридних загроз;
· створення єдиної системи ситуаційних аналітично-інформаційних центрів державних органів, що входять до сектору безпеки і оборони, а також інших органів державної та місцевої влади, забезпечення її ефективної координації з використанням можливостей Головного аналітично-інформаційного ситуаційного центру України, що пропонується для створення, приміром так званого Комітету з розвідки, який може бути підпорядкований у межах України Раді нацональної безпеки та оборони;
· створення системи моніторингу, аналізу, прогнозування, моделювання та підтримки прийняття рішень у сфері національної безпеки і оборони за єдиними методиками, підготовленими з використанням можливостей Головного аналітично-інформаційного ситуаційного центру України, що пропонується для створення.
Рішення, які приймаються в інтересах забезпечення обороноздатності держави, є досить відповідальними, а тому потребують створення відповідних інформаційних фільтрів, які б забезпечували однозначне виконання прийнятих рішень у сфері протидії гібридним загрозам зі встановленням відповідальності за їх невиконання, а не «складування» прийнятих рішень без їх реалізації на практиці, а також потребують системного врахування впливу багатьох чинників, моделі гібридних загроз, що можливо лише за умов попереднього дослідження їх впливу на забезпечуваний у державі рівень національної безпеки.
Поряд із наголошеним, для зменшення напруженості та ризику воєнних конфліктів і гібридних війн також доцільно використовувати колективні підходи до розв'язання конфліктів, миротворчі місії, залучення міжнародних організацій, дипломатичні зусилля та медіацію (приватне та конфіденційне використання посередників (медіаторів) для виходу з конфліктної ситуації). Розвиток конструктивних відносин, зокрема економічних та політичних співробітництв, пошук недеструктивних шляхів вирішення суперечок на міждержавному рівні можуть зменшити потребу в проксі- та гібридних війнах. Тому дії міжнародного співтовариства повинні спрямовуватися на розв’язання міждержавних конфліктів шляхом дипломатії, переговорів та співпраці, замість ведення проксі- та гібридних війн. Важливо посилити механізми мирного врегулювання міждержавних конфліктів, сприяти ефективному функціонуванню міжнародних організацій та підтримувати принципи міжнародного права.
Більш детально про технології, методи, прояви та інструменти гібридної війни проти держави, суспільства, бізнесу, особистості - у книзі компанії Сідкон "Cучасні технології гібридної війни". В книзі пропонуються заходи протидії гібридним загрозам на державному рівні з використанням штучного інтелекту, систем підтримки прийняття рішень та інформаційних фільтрів. Ці технології можуть бути важливими в контексті боротьби з сучасними викликами та загрозами.
При цьому гібридні війни, проксі-війни, ставши невід’ємною частиною нових геополітичних реалій, перетворюються на основний інструмент геополітичного протистояння, що актуалізує пошук протидії таким загрозам, що, у свою чергу, вимагає комплексного підходу та використання інтегрованих заходів для захисту від гібридних загроз, зокрема, залучення дипломатичних, політичних, економічних та військових засобів для захисту національних інтересів та забезпечення стабільності і безпеки держави. Однак у цьому процесі на сьогоднішній день бракує в міжнародному праві розуміння поняття «гібридна війна», досі немає чітких меж, які окреслювали б поняття «гібридної війни».
Ключовою рисою підходу, який виник для протидії багатовимірному характеру гібридних загроз, є його всеосяжність, адже передбачає скоординоване застосування всього спектру наявних ресурсів, зокрема дипломатичні, військові, розвідувальні та економічні. Цей підхід отримав розвиток у зв’язку з тим, що система безпеки, яку розробило міжнародне право після 1945 р., сьогодні не може відповісти на загрозу нового виклику – гібридну війну, а провідні світові організації, такі, як ООН, будують свою діяльність, керуючись доктринами, прийнятими після Другої світової війни. Відповідно, сучасні типи гібридних конфліктів потребують зовсім іншого правового трактування.
На національному рівні доцільно розробити стратегічні документи з протидії проксі-війнам як інструментам здійснення гібридних війн. Оскільки ведення проксі-війни має значний політичний, етичний та геополітичний вимір, розробка конкретних стратегій з протидії проксі-війнам повинна базуватися на особливостях ситуації, геополітичних цілях та обмеженнях, зокрема з точки зору міжнародного права.
Крім того, з метою протидії проявам гібридних війн на державному рівні доцільно провести комплексну реформу і зміцнення національного сектору безпеки, поступово формувати комплексну загальнонаціональну систему протистояння ворожому інформаційному впливу.
На сьогодні Україна, яка здійснює озброєний опір військовій агресії росії, може використовувати такі різноманітні елементи та тактики проксі-війни, спрямовані на підірвання російських інтересів та послаблення впливу рф як на Україну, так і на міжнародній арені:
·підтримка опозиційних політичних рухів в росії, тобто Україна може надавати політичну, фінансову та інформаційну підтримку російським опозиційним рухам або незалежним громадським організаціям, які протистоять російському режиму;
· формування власних проксі-сил, тобто Україна може підтримувати та озброювати українські або місцеві групи, які борються проти російської агресії на окупованих територіях;
· активне здійснення інформаційної війни, тобто Україна може проводити активну інформаційну кампанію, спрямовану на розкриття російської агресії, дезінформацію та протидію російській пропаганді;
· нарощування санкцій, тобто Україна повинна продовжувати сприяти введенню додаткових економічних та політичних санкцій проти росії, спрямованих на послаблення російського впливу та навʼязування економічних обмежень;
· акцентування уваги на міжнародній дипломатії, тобто Україна повинна активно співпрацювати з міжнародними партнерами, зокрема країнами-союзниками, для мобілізації міжнародної підтримки проти російської агресії та ізоляції росії на міжнародній арені;
· здійснення кібернападів, кіберрозвідки, кіберзахисту. Україна повинна розробляти та використовувати кіберзброю, включаючи кібератаки та кібершпигунство, проти російських державних установ, військових систем та критичної комунікаційної інфраструктури. Також Україна повинна вживати заходів із запобігання кібератакам, удосконалення кібербезпеки та захисту власної критичної інфраструктури, у тому числі використовувати розвідувальні технології для збору розвідувальної інформації про ворожі кібердії, плани та слабкі місця у кіберзахисту агресора;
· нарощування економічного тиску, тобто Україна та її союзники повинні максимально використовувати економічні засоби, такі як обмеження торгівлі, скасування інвестицій та економічні санкції, для послаблення російського впливу та завдання шкоди російській економіці;
· здійснення інформаційної блокади. Україна повинна обмежити доступ російських (проросійських) медіа та інформаційних ресурсів на свою територію, забороняти їх діяльність або контролювати їх контент з метою зменшення російської пропаганди та впливу;
· розвиток партнерства з іншими державами. Україна повинна укладати союзи та стратегічні партнерства з іншими країнами, які мають спільні інтереси у стриманні російського впливу, що сприятиме підтримці та координації спільних дій проти росії.
Як наголошують експерти з питань протидії гібридним війнам, використання елементів проксі-війни є складним та ризикованим процесом, який потребує виваженої стратегії та збалансованості, тому Україна має ретельно розглянути можливі наслідки та ризики кожного з елементів проксі-війн, співпрацювати з міжнародними партнерами з цих питань для досягнення своїх геополітичних цілей. Вибір конкретних стратегій та тактик ведення проксі-війни повинен базуватися на ретельному аналізі геополітичної ситуації, експертній оцінці ризиків та можливостей проведення проксі-війни, а також врахуванні міжнародного права та норм у цій сфері.
Водночас деякі експерти наголошують, що успіх у протидії загрозам воєнного характеру, що мають ознаки гібридності, стає неможливим без інтеграції військових та невійськових сил і засобів сектору безпеки та оборони держави. Однак, за оцінками військових аналітиків, співвідношення внеску військових та невійськових засобів для досягнення воєнно-політичних цілей у збройному конфлікті суттєво змінилось на користь останніх. Тому головною метою заходів щодо протидії воєнним загрозам, які мають гібридний характер (ознаки гібридності), є своєчасне виявлення загрози у певній сфері функціонування суспільства і держави, що охоплює система забезпечення воєнної безпеки, можливих наслідків впливу на стан забезпечення національної безпеки та недопущення перетворення її з потенційної до реальної з усуненням дії формуючих цю загрозу чинників. Для цього на державному рівні доцільно інтегрувати зусилля військових та невійськових сил та засобів (сформувати інтегрований потенціал протидії) із запобігання гібридним загрозам. Здійснення цієї протидії має покладатися на сектор безпеки і оборони будь-якої держави.
Як правило, під інтегрованим потенціалом протидії гібридним загрозам розуміють сформований раціональний склад сил і засобів сектору безпеки і оборони та визначення їх необхідних спроможностей, реалізувати які планується за єдиним замислом для деескалації виявлених (прогнозованих) загроз, які мають комплексний (гібридний) характер у межах виділених державою та недержавними організаціями ресурсів. Сутність цього підходу засновується на тому, що виявлений або прогнозований рівень загрози, яка має гібридний характер, має бути нейтралізований передусім невійськовими (політичними, економічними, інформаційно-психологічними тощо) методами та засобами, а у разі їх низької ефективності – з використанням воєнно-політичних, військово-технічних, спеціальних, оборонних та інших дій для забезпечення достатнього рівня національної безпеки держави.
З урахуванням викладеного, можна сформулювати основні принципи, за якими має відбуватися інтегрування військових і невійськових сил та засобів для протидії загрозам, що мають гібридний характер:
· системності;
·адекватності гібридній загрозі, який висуває вимоги до відповідності залучених суб’єктів сектору безпеки і оборони, поставлених їм завдань та виділених ресурсів, чинникам, що формують загрозу;
·оптимізації розподілу зусиль між задіяними суб’єктами сектору безпеки і оборони та різного роду ресурсів;
· науковості у формуванні інтегрованого потенціалу військових та невійськових засобів, який зобов’язує здійснювати всебічний аналіз гібридних загроз і забезпечувати обґрунтованість заходів з протидії цим загрозам на базі повної та достовірної інформації із застосуванням наукових методів і підходів та сучасного програмного забезпечення;
· принцип, що об’єднує групу принципів управлінської діяльності, які стосуються прийняття організаційно-управлінських рішень. Дотримання саме принципів управлінської діяльності забезпечує досягнення мети протидії гібридним загрозам. Основними з цих принципів, що пропонуються до врахування, є:
1) наявність одного керуючого центру (органу);
2) збалансованість прав і обов’язків осіб, які приймають рішення у структурі суб’єктів сектору безпеки і оборони, тобто відповідальність має бути узгодженою з їх повноваженнями;
3) реальність поставлених завдань і термінів;
4) економічність, тобто урахування наявних ресурсів різного роду та зіставлення їх із конкретною метою;
5) гнучкість, тобто здатність змінюватися відповідно до вже отриманих проміжних результатів та навколишнього середовища;
6) конкретність і адресність, що передбачають визначення виконавця заходу, часу і термінів;
7) несуперечливість, тобто погодженість з іншими рішеннями із забезпечення національної безпеки;
8) повнота змісту, тобто рішення має охоплювати гібридну загрозу загалом, можливі напрями її розвитку, засоби і ресурси, використовувані для досягнення цілей протидії гібридній загрозі, терміни досягнення, порядок взаємодії між суб’єктами сектору безпеки і оборони на всіх етапах протидії;
9) передбачення ризиків та прагнення зменшити їх до мінімально можливого рівня, що потребує управління ризиками, тобто завчасного виявлення невизначеностей та прогнозування наслідків їх впливу на стан функціонування сектору безпеки і оборони для розроблення і реалізації рішень щодо їх зменшення.
Слід зазначити, що протидія загрозам, що мають гібридний характер, є складним процесом, що зумовлено великою кількістю формуючих ці загрози різнорідних чинників та складністю прогнозу змін інтенсивності їх дії . У цьому контексті також важливими є можливості сил і засобів сектору безпеки і оборони, які залучатимуться до протидії гібридним загрозам, якісні характеристики кадрів цього сектору.
З метою протидії гібридним загрозам основні зусилля з розвитку сектору безпеки і оборони на національному рівні доцільно зосередити на поетапному та узгодженому нарощуванні оперативних спроможностей сил безпеки і оборони та рівня їх готовності до невідкладного реагування на виклики й загрози національній безпеці держави, у тому числі у ході гібридної війни, зокрема на такі:
· удосконалення концептуальних та доктринальних засад підготовки та застосування сил і засобів сектору безпеки і оборони у ході гібридної війни. З метою протидії гібридній агресії, що характеризується комплексним використанням військових і невійськових інструментів (економічних, політичних, інформаційно-психологічних тощо), доцільно здійснити перегляд національної концепції обороноздатності держави. Одночасно пропонується створення результативного механізму формування і реалізації державної політики з питань забезпечення національної безпеки на основі врахування усіх можливих гібридних загроз. Першочерговим завданням також є створення дієвої системи управління силами і засобами сектору безпеки і оборони у ході гібридної війни. Формування національних оборонних спроможностей передбачається здійснити завдяки поліпшенню взаємодії і координації дій органів державної влади і складових сектору безпеки і оборони з урахуванням особливостей протидії гібридній агресії;
· централізація управління сектором безпеки і оборони у мирний час, у кризових ситуаціях, що загрожують національній безпеці, та в особливий період;
· підвищення рівня міжвідомчої координації і взаємодії;
· узгодження концепцій, стратегій і програм реформування та розвитку складових сектору безпеки і оборони та захисту національної безпеки, у тому числі під час здійснення гібридної війни проти держави;
· удосконалення системи державного прогнозування та стратегічного планування, системи планування застосування сил і засобів сектору безпеки і оборони під час здійснення гібридної війни проти держави.
Основними напрямами досягнення необхідних спроможностей сил і засобів сектору безпеки і оборони під час здійснення гібридної війни проти держави можуть бути:
· формування системи управління силами безпеки і оборони залежно від типу кризової ситуації (гібридної загрози) та з урахуванням багатогранності ризиків національній безпеці, у тому числі під час здійснення гібридної війни проти держави;
· удосконалення системи планування застосування, управління та взаємодії сил безпеки і оборони під час усунення (нейтралізації) актуальних гібридних загроз;
· створення єдиної системи ситуаційних аналітично-інформаційних центрів державних органів, що входять до сектору безпеки і оборони, а також інших органів державної та місцевої влади, забезпечення її ефективної координації з використанням можливостей Головного аналітично-інформаційного ситуаційного центру України, що пропонується для створення, приміром так званого Комітету з розвідки, який може бути підпорядкований у межах України Раді нацональної безпеки та оборони;
· створення системи моніторингу, аналізу, прогнозування, моделювання та підтримки прийняття рішень у сфері національної безпеки і оборони за єдиними методиками, підготовленими з використанням можливостей Головного аналітично-інформаційного ситуаційного центру України, що пропонується для створення.
Рішення, які приймаються в інтересах забезпечення обороноздатності держави, є досить відповідальними, а тому потребують створення відповідних інформаційних фільтрів, які б забезпечували однозначне виконання прийнятих рішень у сфері протидії гібридним загрозам зі встановленням відповідальності за їх невиконання, а не «складування» прийнятих рішень без їх реалізації на практиці, а також потребують системного врахування впливу багатьох чинників, моделі гібридних загроз, що можливо лише за умов попереднього дослідження їх впливу на забезпечуваний у державі рівень національної безпеки.
Поряд із наголошеним, для зменшення напруженості та ризику воєнних конфліктів і гібридних війн також доцільно використовувати колективні підходи до розв'язання конфліктів, миротворчі місії, залучення міжнародних організацій, дипломатичні зусилля та медіацію (приватне та конфіденційне використання посередників (медіаторів) для виходу з конфліктної ситуації). Розвиток конструктивних відносин, зокрема економічних та політичних співробітництв, пошук недеструктивних шляхів вирішення суперечок на міждержавному рівні можуть зменшити потребу в проксі- та гібридних війнах. Тому дії міжнародного співтовариства повинні спрямовуватися на розв’язання міждержавних конфліктів шляхом дипломатії, переговорів та співпраці, замість ведення проксі- та гібридних війн. Важливо посилити механізми мирного врегулювання міждержавних конфліктів, сприяти ефективному функціонуванню міжнародних організацій та підтримувати принципи міжнародного права.
Більш детально про технології, методи, прояви та інструменти гібридної війни проти держави, суспільства, бізнесу, особистості - у книзі компанії Сідкон "Cучасні технології гібридної війни". В книзі пропонуються заходи протидії гібридним загрозам на державному рівні з використанням штучного інтелекту, систем підтримки прийняття рішень та інформаційних фільтрів. Ці технології можуть бути важливими в контексті боротьби з сучасними викликами та загрозами.