Перш ніж ухвалити рішення про експорт своєї продукції на закордонний ринок, компанія повинна оцінити свої можливості експортувати і ступінь готовності працювати на міжнародному рівні. У зв’язку з цим здійснюється експортна діагностика — як простий і ефективний інструмент, що забезпечує оптимальну основу для оцінювання рівня готовності компанії вийти на міжнародний ринок і визначення сфер докладання її комерційних зусиль, достатніх для забезпечення мінімального рівня спроможності ведення експортної діяльності.
Діагностування рівня експортного потенціалу компанії є першим і необхідним кроком для планування освоєння зовнішнього ринку. Рішення про вихід товарів на зовнішні ринки потребує оцінювання самої компанії та виробленої нею продукції на відповідність вимогам міжнародних ринків.
Компанія Сідкон має 20-річний досвід роботи на іноземних ринках для своїх клієнтів: проведення аналізу закордонних конкурентів, ринків та регіонів, пошуку та аналізу партнерів, перевірки ділової репутації клієнтів-нерезидентів, визначення тенденцій та роботи над прогнозами розвитку ринків, що допоможуть вашій компанії покращити конкурентоспроможність та розробити ефективну стратегію розвитку бізнесу на міжнародному ринку.
Експортним потенціалом компанії доцільно вважати можливості компанії (підприємницької структури), що визначаються її спроможністю, внаслідок ефективного використання ресурсів (трудових, матеріальних, фінансових і енергетичних) з урахуванням потенційних ризиків (фінансових, виробничих, трудових, соціально-економічних та інноваційно-інвестиційних) в проблемних умовах і використання шансів зовнішнього середовища функціонування, виробляти конкурентоспроможну продукцію і реалізовувати її на міжнародних (світових) ринках, отримавши на цій основі позитивний результат (ефект) від експортної діяльності. Експортний потенціал компанії характеризує рівень її потенційної спроможності й готовності до здійснення експортної діяльності.
Зі свого боку, діагностування експортного потенціалу компанії — це процес ідентифікації, аналізу й оцінювання рівня потенційної спроможності й готовності компанії до здійснення експортної діяльності в проблемних умовах і використання шансів зовнішнього середовища функціонування та з урахуванням впливу взаємопов’язаних внутрішніх змінних (цілі, технологія, структура, завдання, освітньо-професійний потенціал персоналу) і чинників зовнішнього середовища компанії (споживачі, конкуренти, постачальники, посередники, контактні аудиторії тощо) з метою забезпечення якісно нового рівня розвитку компанії та формування її перспектив.
Під час експортного діагностування аналізуються:
· сильні позиції та можливості (фінанси, ресурси, внутрішні бізнес-операції, власні знання та вміння), на які компанія може розраховувати у складних і ризикованих ситуаціях, що виникають під час виходу на закордонний ринок;
· слабкі позиції на рівні внутрішніх ресурсів і можливостей, які потребують поліпшення задля того, щоб збільшити свої шанси на успіх під час процесу експорту своєї продукції (послуг), а також загрози.
Виділяють декілька етапів діагностування експортного потенціалу компанії:
1) Перший етап передбачає аналіз та оцінювання власних експортних можливостей компанії: фінансовий стан, технологічні переваги, кадровий потенціал.
2) Другий етап полягає в оцінюванні стану міжнародного ринку загалом і ринку конкретної обраної держави: наявність і позиції конкурентів на обраному ринку, умови, які потрібні для виходу на обраний ринок, наявність нетарифних і міжнародних та політичних альянсів на такому ринку.
3) Третій етап базується на оцінюванні конкурентоспроможності виробленої продукції на обраному ринку: аналіз необхідного рівня якості продукції, що поставляється, аналіз ціноутворення, виявлення резервів зниження собівартості продукції.
Ключовими бізнес-індикаторами системи діагностування експортного потенціалу компанії є: рівень конкурентоспроможності компанії на міжнародному ринку; рівень конкурентоспроможності продукції компанії; рівень конкурентоспроможності експортної продукції компанії; рівень ресурсних можливостей компанії; рівень ефективності експортної діяльності компанії.
За результатами проведення експортного діагностування компанія може дійти одного з трьох висновків:
· експортний потенціал незначний, рівень конкурентоспроможності продукції низький, недоліки надто значні й нездоланні, тому компанії слід утриматися від виходу на закордонний ринок;
· експортний потенціал помірний, існує низка проблем і труднощів, але їх можна невдовзі подолати — достатньо впровадити прийняте рішення, щоб усунути ці недоліки;
· експортний потенціал достатній, рівень конкурентоспроможності продукції задовольняє потребам обраного ринку, не існує жодних значних недоліків, які могли б перешкоджати виходу на закордонний ринок.
Нині існує кілька методик, за допомогою яких можна провести діагностування та оцінювання рівня експортного потенціалу компанії. Вченими й експертами в галузі економіки не складено єдиної методики з оцінювання експортного потенціалу компанії.
Експортне діагностування не обмежується лише оцінюванням кількісних показників діяльності компанії (питома вага компанії в обороті ринку, темпи зростання), також потрібен аналіз якісних показників (наприклад, підготовка персоналу), які найчастіше спричиняють труднощі під час оцінювання.
Наприклад, кількісне оцінювання експортного потенціалу промислового підприємства пропонується здійснювати за допомогою співвідношення обсягу експорту продукції, робіт промислового характеру, послуг, нематеріальних активів до обсягів продажів на внутрішньому ринку. Якісна характеристика експортного потенціалу промислового підприємства охоплює систему показників, серед яких рівень сертифікації продукції, послуг, бізнес-процесів підприємства, ступінь брендованості продукції, послуг, щорічний темп приросту вартості підприємства, частка інноваційних нематеріальних активів у структурі активів підприємства.
Для оцінювання рівня розвитку експортного потенціалу керівники компанії зазвичай використовують методи, що спираються на аналіз та оцінювання обсягів виробленої та експортованої продукції, а також показників ефективності фінансово-господарської діяльності компанії. Згідно з таким підходом оцінювання експортного потенціалу здійснюється на основі методів економічного й фінансового аналізу діяльності компанії. Аналіз фінансово-господарської діяльності компанії має універсальний характер, за його допомогою можна визначити стан компанії загалом. Проте щоб оцінити експортний потенціал, методики фінансово-господарського аналізу недостатньо інформативні й можуть використовуватися лише на початковій стадії оцінювання та складання експортної стратегії компанії.
Наступний поширений метод оцінювання рівня експортного потенціалу компанії, який застосовують у розвинених країнах, ґрунтується на вартісному підході. У такому випадку у якості критерію рівня експортного потенціалу компанії виступає зміна вартості компанії, що характеризує не лише зміну конкурентоспроможності компанії, а й добробут її власників.
Для оцінювання експортного потенціалу на основі вартісного підходу найчастіше використовують три методи:
· метод доданої вартості акціонерного капіталу;
· метод економічної доданої вартості;
· метод доданої ринкової вартості.
Серед інструментів, що застосовуються для діагностики рівня експортного потенціалу компанії, можна виокремити три групи:
1) кількісні показники, які базуються на використанні різноманітних статистичних даних і коефіцієнтів для аналізу виробничої діяльності, фінансового становища, ефективності інвестицій, фондовіддачі тощо. Найінформативнішими кількісними показниками для оцінювання експортного потенціалу компанії є показники, що відображають реальний обсяг проданої на міжнародному ринку продукції;
2) порівняльні параметричні показники, що базуються здебільшого на оцінюванні первинної інформації, коли обирають параметри порівняння і з’ясовують думки споживачів, продавців, постачальників щодо цих параметрів. Перевагою використання цього інструменту є швидкість і відносна дешевизна, але існує небезпека суб’єктивності та неточності думок, оскільки складно визначити масштабність впливу порівнюваного параметра саме на потенціал конкретної компанії;
3) оцінювання за допомогою експертів у різних галузях діяльності компанії, а також рейтингові оцінювання — отримання інформації та відомостей через інтерв’ювання незалежних експертів у різних галузях і менеджерів компанії.
Використання певного набору інструментів для діагностування рівня експортного потенціалу компанії визначається рівнем управлінських рішень, що лежать в основі вибору: оперативних, тактичних і стратегічних.
Більш детально про поняття безпеки зовнішньоекономічної діяльності компаній у контексті сталого розвитку - у книзі компанії Сідкон "Безпека зовнішньоекономічної діяльності компаній". В книзі також досліджено сучасні технології виходу компаній на міжнародні ринки, управління безпекою зовнішньоекономічної діяльності та стратегії забезпечення безпеки компаній у цьому контексті. Ця книга є цінним джерелом інформації для тих, хто цікавиться питаннями безпеки в зовнішньоекономічній діяльності та розвитком міжнародних ринків.
Діагностування рівня експортного потенціалу компанії є першим і необхідним кроком для планування освоєння зовнішнього ринку. Рішення про вихід товарів на зовнішні ринки потребує оцінювання самої компанії та виробленої нею продукції на відповідність вимогам міжнародних ринків.
Компанія Сідкон має 20-річний досвід роботи на іноземних ринках для своїх клієнтів: проведення аналізу закордонних конкурентів, ринків та регіонів, пошуку та аналізу партнерів, перевірки ділової репутації клієнтів-нерезидентів, визначення тенденцій та роботи над прогнозами розвитку ринків, що допоможуть вашій компанії покращити конкурентоспроможність та розробити ефективну стратегію розвитку бізнесу на міжнародному ринку.
Експортним потенціалом компанії доцільно вважати можливості компанії (підприємницької структури), що визначаються її спроможністю, внаслідок ефективного використання ресурсів (трудових, матеріальних, фінансових і енергетичних) з урахуванням потенційних ризиків (фінансових, виробничих, трудових, соціально-економічних та інноваційно-інвестиційних) в проблемних умовах і використання шансів зовнішнього середовища функціонування, виробляти конкурентоспроможну продукцію і реалізовувати її на міжнародних (світових) ринках, отримавши на цій основі позитивний результат (ефект) від експортної діяльності. Експортний потенціал компанії характеризує рівень її потенційної спроможності й готовності до здійснення експортної діяльності.
Зі свого боку, діагностування експортного потенціалу компанії — це процес ідентифікації, аналізу й оцінювання рівня потенційної спроможності й готовності компанії до здійснення експортної діяльності в проблемних умовах і використання шансів зовнішнього середовища функціонування та з урахуванням впливу взаємопов’язаних внутрішніх змінних (цілі, технологія, структура, завдання, освітньо-професійний потенціал персоналу) і чинників зовнішнього середовища компанії (споживачі, конкуренти, постачальники, посередники, контактні аудиторії тощо) з метою забезпечення якісно нового рівня розвитку компанії та формування її перспектив.
Під час експортного діагностування аналізуються:
· сильні позиції та можливості (фінанси, ресурси, внутрішні бізнес-операції, власні знання та вміння), на які компанія може розраховувати у складних і ризикованих ситуаціях, що виникають під час виходу на закордонний ринок;
· слабкі позиції на рівні внутрішніх ресурсів і можливостей, які потребують поліпшення задля того, щоб збільшити свої шанси на успіх під час процесу експорту своєї продукції (послуг), а також загрози.
Виділяють декілька етапів діагностування експортного потенціалу компанії:
1) Перший етап передбачає аналіз та оцінювання власних експортних можливостей компанії: фінансовий стан, технологічні переваги, кадровий потенціал.
2) Другий етап полягає в оцінюванні стану міжнародного ринку загалом і ринку конкретної обраної держави: наявність і позиції конкурентів на обраному ринку, умови, які потрібні для виходу на обраний ринок, наявність нетарифних і міжнародних та політичних альянсів на такому ринку.
3) Третій етап базується на оцінюванні конкурентоспроможності виробленої продукції на обраному ринку: аналіз необхідного рівня якості продукції, що поставляється, аналіз ціноутворення, виявлення резервів зниження собівартості продукції.
Ключовими бізнес-індикаторами системи діагностування експортного потенціалу компанії є: рівень конкурентоспроможності компанії на міжнародному ринку; рівень конкурентоспроможності продукції компанії; рівень конкурентоспроможності експортної продукції компанії; рівень ресурсних можливостей компанії; рівень ефективності експортної діяльності компанії.
За результатами проведення експортного діагностування компанія може дійти одного з трьох висновків:
· експортний потенціал незначний, рівень конкурентоспроможності продукції низький, недоліки надто значні й нездоланні, тому компанії слід утриматися від виходу на закордонний ринок;
· експортний потенціал помірний, існує низка проблем і труднощів, але їх можна невдовзі подолати — достатньо впровадити прийняте рішення, щоб усунути ці недоліки;
· експортний потенціал достатній, рівень конкурентоспроможності продукції задовольняє потребам обраного ринку, не існує жодних значних недоліків, які могли б перешкоджати виходу на закордонний ринок.
Нині існує кілька методик, за допомогою яких можна провести діагностування та оцінювання рівня експортного потенціалу компанії. Вченими й експертами в галузі економіки не складено єдиної методики з оцінювання експортного потенціалу компанії.
Експортне діагностування не обмежується лише оцінюванням кількісних показників діяльності компанії (питома вага компанії в обороті ринку, темпи зростання), також потрібен аналіз якісних показників (наприклад, підготовка персоналу), які найчастіше спричиняють труднощі під час оцінювання.
Наприклад, кількісне оцінювання експортного потенціалу промислового підприємства пропонується здійснювати за допомогою співвідношення обсягу експорту продукції, робіт промислового характеру, послуг, нематеріальних активів до обсягів продажів на внутрішньому ринку. Якісна характеристика експортного потенціалу промислового підприємства охоплює систему показників, серед яких рівень сертифікації продукції, послуг, бізнес-процесів підприємства, ступінь брендованості продукції, послуг, щорічний темп приросту вартості підприємства, частка інноваційних нематеріальних активів у структурі активів підприємства.
Для оцінювання рівня розвитку експортного потенціалу керівники компанії зазвичай використовують методи, що спираються на аналіз та оцінювання обсягів виробленої та експортованої продукції, а також показників ефективності фінансово-господарської діяльності компанії. Згідно з таким підходом оцінювання експортного потенціалу здійснюється на основі методів економічного й фінансового аналізу діяльності компанії. Аналіз фінансово-господарської діяльності компанії має універсальний характер, за його допомогою можна визначити стан компанії загалом. Проте щоб оцінити експортний потенціал, методики фінансово-господарського аналізу недостатньо інформативні й можуть використовуватися лише на початковій стадії оцінювання та складання експортної стратегії компанії.
Наступний поширений метод оцінювання рівня експортного потенціалу компанії, який застосовують у розвинених країнах, ґрунтується на вартісному підході. У такому випадку у якості критерію рівня експортного потенціалу компанії виступає зміна вартості компанії, що характеризує не лише зміну конкурентоспроможності компанії, а й добробут її власників.
Для оцінювання експортного потенціалу на основі вартісного підходу найчастіше використовують три методи:
· метод доданої вартості акціонерного капіталу;
· метод економічної доданої вартості;
· метод доданої ринкової вартості.
Серед інструментів, що застосовуються для діагностики рівня експортного потенціалу компанії, можна виокремити три групи:
1) кількісні показники, які базуються на використанні різноманітних статистичних даних і коефіцієнтів для аналізу виробничої діяльності, фінансового становища, ефективності інвестицій, фондовіддачі тощо. Найінформативнішими кількісними показниками для оцінювання експортного потенціалу компанії є показники, що відображають реальний обсяг проданої на міжнародному ринку продукції;
2) порівняльні параметричні показники, що базуються здебільшого на оцінюванні первинної інформації, коли обирають параметри порівняння і з’ясовують думки споживачів, продавців, постачальників щодо цих параметрів. Перевагою використання цього інструменту є швидкість і відносна дешевизна, але існує небезпека суб’єктивності та неточності думок, оскільки складно визначити масштабність впливу порівнюваного параметра саме на потенціал конкретної компанії;
3) оцінювання за допомогою експертів у різних галузях діяльності компанії, а також рейтингові оцінювання — отримання інформації та відомостей через інтерв’ювання незалежних експертів у різних галузях і менеджерів компанії.
Використання певного набору інструментів для діагностування рівня експортного потенціалу компанії визначається рівнем управлінських рішень, що лежать в основі вибору: оперативних, тактичних і стратегічних.
Більш детально про поняття безпеки зовнішньоекономічної діяльності компаній у контексті сталого розвитку - у книзі компанії Сідкон "Безпека зовнішньоекономічної діяльності компаній". В книзі також досліджено сучасні технології виходу компаній на міжнародні ринки, управління безпекою зовнішньоекономічної діяльності та стратегії забезпечення безпеки компаній у цьому контексті. Ця книга є цінним джерелом інформації для тих, хто цікавиться питаннями безпеки в зовнішньоекономічній діяльності та розвитком міжнародних ринків.